Відмінності між версіями «Тихий»

Поточна версія на 15:57, 5 грудня 2016

Тихий, -а, -е. 1) Тихій, негромкій. Тихеє зітханнє. К. Псал. 211. 2) Тихій, медленный. 3) Тихій, спокойный. Тихі води. АД. І. 233. Тихе море. Шевч. Вітер тихий. Шевч. У моїй господі тихій не живе зрадливий. К. Псал. 229. 4) Кроткій. Яка вона тиха, як голубка. Левиц. Пов. 33. Ум. Тихенький, тихесенький.

Сучасні словники

Який звучить не сильно, не голосно. Він [вітер] несе в собі весь гомін землі, од тихого бриніння мушки до гуркоту грому (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 388); За вікном знизу чутно тихий свист (Леся Українка, II, 1951, 178); Чути тихий плач матері (Олександр Довженко, I, 1958, 223); // Який майже не утворює звуків, не робить шуму. Пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв (Панас Мирний, I, 1954, 355); Вночі повалив сніг, тихий, густий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 460); // Ледве чутний. У траві потонуть тихі кроки (Володимир Сосюра, I, 1957, 368); Тепер, коли в хаті стало тихо, ми почули від забитих дверей ледве чутний брязкіт зброї, тихе тупання ніг (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 73).

2. Сповнений тиші, без голосних звуків. Була холодна, тиха і темна ніч (Іван Франко, VI, 1951, 425); Тихими вересневими світанками господар, що виганяв худобу на пасовисько, прислухався, чи не гуркоче де-небудь далі, чи не відходить фронт, чи не гонять назад германця (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 390); Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси, І проходиш ти в тихих, морозних лісах: Таємниця сіяє й згасає в очах (Максим Рильський, I, 1960, 177); Його голос далеко чути серед тихого степу (Юрій Яновський, I, 1954, 73).

Тиха година — година післяобіднього відпочинку, сну (у дитячих садках, лікарнях, санаторіях і т. ін.). Після обіду в будинку відпочинку наступає тиха година (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 30).

3. Без руху, непорушний. Сонце сховалось за гори, в тихих вечірніх тінях закурились гуцульські хати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344); Маруся слухала, прижмуривши очі. В тихім повітрі кожне слово було чути, як коло вуха (Гнат Хоткевич, II, 1966, 131); // Безвітряний. Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться (Марко Вовчок, I, 1955, 48); Був прекрасний той день. Небо — тихе та чисте. Але щось відчувалось у настроях врочисте (Павло Тичина, II, 1957, 13); Погода була по-серпневому тиха й сонячна (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 278); // Без течії, без хвиль (про воду, озеро, став і т. ін.); спокійний, без хвиль, штильовий (про море). В тихій воді було видно синє глибоке небо (Нечуй-Левицький, II, 1956, 52); Цар Одіссей пригнав свої човни На сонні плеса тихого лиману (Микола Зеров, Вибр., 1966, 25); Чим довше десь я мандрував Країнами далекими, — Частіше в пам'яті зринав Вишневий сад І тихий став, Покрівлі хат з лелеками... (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 85); Поїдемо, певно, човном, коли море буде таке тихе, як нині (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 140); // Захищений від дії зовнішніх сил (вітру, хвиль і т. ін.). Отак живе собі село мало не споконвіку, притулившись десь попід горою край тихої затоки (Олександр Довженко, I, 1958, 70); Сюди, до причалів тихої гавані, потекло збіжжя з широких і родючих просторів української і російської чорноземлі (Юрій Смолич, V, 1959, 7). Словник української мови

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання