Відмінності між версіями «Чаронька»
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ||
+ | ЧА́РКА, и, ж. | ||
+ | |||
+ | 1. заст. Велика (перев. скляна) посудина для пиття вина та спиртних напоїв; келих. Посуда була [у запорожців] вся дерев’яна: і чарки, й коряки — усе з дерева (П. Куліш, Вибр., 1969, 148); Ой, попович молоденький Книжки не читає: У шинкарки мед із чарки Звечора кружає (Щог., Поезії,. 1958, 479); Іфігенія тим часом бере велику чарку в одної з дівчат і фіал у другої, третя дівчина наливає їй в чарку вино (Л. Укр., І, 1951, 154). | ||
+ | |||
+ | 2. Невелика посудина для пиття вина та спиртних напоїв. Левицький розливав по чарках настояну на кмині й анісі горілку (Тулуб, В степу.., 1964, 43); Він вийняв з чемодана пластмасові чарки, швидко й вправно налив у них пурпурове вино (Дмит., Наречена, 1959, 186); *Образно. Мене гнітить сіре одноманітне життя, а мені хочеться життя яскравого, блискучого, діяльного, хочеться пити з повної чарки (Коцюб., II, 1955, 435); | ||
+ | |||
+ | // Кількість напою, що вміщується в такій посудині. Великі слова — святі слова, а ви тільки хлиснули за їх. За такі речі по відрові, а не по чарці (Мирний, III, 1954, 289); Побалакаєш, вип’єш по чарці, потім — по другій, а далі пішло писати — і образ божий загубиш… (Коцюб., І, 1955, 451); Випита чарка ще дзвеніла в голові (Ільч., Серце жде, 1939, 218); В йому [курені] ми простяглися. Чекаючи Богдана та Дениса, І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (Рильський, І, 1960, 170); — Вам треба випити, Андрію,— сказала Ольга,— ви дуже відстали від нас і цілком заслужили штрафну чарку, але я вас помилую і наллю звичайного келишка (Собко, Срібний корабель, 1961, 69); | ||
+ | |||
+ | // Товариська зустріч, вечірка, де пригощають вином, спиртними напоями. Сіра біднота, вдови і сироти говорили йому добрі слова, бажали здоров’я і стиха запрошували сьогодні ж увечері на чарку (Стельмах, II, 1962, 135); | ||
+ | // Заздоровна чара, що здебільшого супроводжується тостом. Лошаков перший підняв чарку за земство, за земських робітників (Мирний, III, 1954, 288); За край, де світ узріли ми, Зазнали щастя змалку, Покоштували втіх дітьми, Здіймаю повну чарку! (Граб., І, 1959, 275); | ||
+ | |||
+ | // Те, що п’ють (вино та спиртні напої). Один голова одного колгоспу.. на Новий рік чекав з охотою, з радістю, з гускою, з пирогами, холодцем, з чаркою (Вишня, І, 1956, 393); — Оце і все, пане? — Оце і все, Сергію. Ще можу чаркою почастувати, випий на здоров’я (Стельмах, І, 1962, 44); // Те саме, що пия́цтво. Скоріше б позбутися цього захисника, який носить в душі, напевне, тільки два почуття: пристрасть до чарки й гиденької помсти, — хоче, щоб усі люди мали погану хворобу (Стельмах, І, 1962, 640). | ||
+ | |||
+ | Глуши́ти ча́рку за ча́ркою див. глуши́ти; Загляда́ти в ча́рку див. загляда́ти; Зазира́ти в ча́рку див. зазира́ти: Зато́плювати (затопля́ти, затопи́ти) ро́зум (ли́хо, го́ре, сум і т. ін.) у ча́рці див. зато́плювати2; За ча́ркою — п’ючи алкогольні напої. Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Коцюб., I, 1955, 26); Його скрізь по селу знали як чоловіка письменного.. А на язик собі вдався балакучий, а надто за чаркою… (Мирний, І, 1949, 257); Здійма́ти (здійня́ти) ча́рку див. здійма́ти; З ча́ркою не розмина́тися — нити, пиячити без упину. [Наталя:] На й грошей (Дає). Пошли вартового купити горілки… Обидва з чаркою не розминаються… Хай нап’ються, поки поснуть, тоді я прийду… (Гр., II, 1963, 562); Не пішла́ ча́рка до ро́та див. піти́; Перехиля́ти (перехили́ти) ча́рку див. перехиля́ти; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) ча́рку див. підніма́ти; Підноси́ти (піднести́) ча́рку див. підноси́ти; Під ча́ркою [бу́ти] — бути в стані незначного сп’яніння. Він був вже трохи під чаркою (Н.-Лев., V, 1966, 190); [Орлов:] Ми — солдати, і співаємо всіляких пісень, особливо під чаркою (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 6); — Тільки не думайте, що я під чаркою. Ані-ні! Ось давай дихну… (Кучер, Трудна любов, 1960, 388); По ча́рці (пи́ти, ви́пити і т. ін.) — пити алкогольні напої з ким-небудь. — Тепереньки можна й по чарці,— сказав пан Зануда (Н.-Лев., III, 1956, 346); А по чарці?! треба конче!.. Ану, на та збігай, хлопче (Олесь, Вибр., 1958, 414); Вип’ємо, діду, по чарці, чи що (Ю. Янов., II, 1958, 187); Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці І закусити щукою (Рильський, III, 1961, 299); По ча́рці да́ти (піднести́ і т. ін.) кому — почастувати вином, спиртними напоями кого-небудь. — Ну, давай лиш нам, нене, по чарці, то, може, повеселішаємо (П. Куліш, Вибр., 1969, 133); Не одні старости заходили і до старого Дрота сватати Марусю,— так що ж? — Таточку мій ріднесенький! я їм,— каже,— піднесу по чарці! (Кв.-Осн., II, 1956, 65); Ча́рка за ча́ркою — уживається для того, щоб наголосити, що хтось дуже багато п’є спиртних напоїв, що пиятика, бенкетування саме в розпалі. Чіпка сидить з товариством за столом; чарка літає за чаркою, задурює їм голови (Мирний, І, 1949, 399); Семен пив чарку за чаркою. Корній не відставав (Л. Укр., III, 1952, 561); Сидить [Савка] над смаженим поросям, перекидає, не п’яніючи, чарку за чаркою, просторікує (Гончар, І, 1959, 30). | ||
+ | |||
+ | ==Згадування в поезії== | ||
+ | |||
+ | А.Метлинський | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ЧАРКА | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Є в нас, братця, чарка на полиці; | ||
+ | |||
+ | Та вона, та чарка, срібна, старосвітська! | ||
+ | |||
+ | В старину жили батьки в світлиці | ||
+ | |||
+ | Й частували єю вони ціле військо,— | ||
+ | |||
+ | І по повній козаченьки випивали | ||
+ | |||
+ | Й наших батьків гетьманами наставляли... | ||
+ | |||
+ | Далі дужче й дужче вони гомінли, | ||
+ | |||
+ | Поки вони на вороних та не сіли... | ||
+ | |||
+ | Далі на орду літали, | ||
+ | |||
+ | Орду тую побивали! | ||
+ | |||
+ | Срібна чарка по столові вп’ять ходила, | ||
+ | |||
+ | Громадонька веселенька гомоніла!.. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Вже з якого часу нема того війська, | ||
+ | |||
+ | Позосталась тільки чарка старосвітська! | ||
+ | |||
+ | Вже з якого часу всюди тихо-глухо, | ||
+ | |||
+ | А зосталась проклятуща сивуха! | ||
+ | |||
+ | Один козак позостався: серце ниє, заниває, | ||
+ | |||
+ | Мов на серці сирий туман тяжко-важко налягає! | ||
+ | |||
+ | |||
+ | Як про військо він згадає, | ||
+ | |||
+ | Він по повній наливає | ||
+ | |||
+ | Й за все військо випиває... | ||
+ | |||
+ | І куняє й випиває, | ||
+ | |||
+ | Й випиває і куняє: | ||
+ | |||
+ | Отак віку доживає!.. | ||
+ | |||
+ | (1839) | ||
+ | |||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:178243_370946.jpg]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:0237634797.jpg]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | |||
+ | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 445. | ||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 271. | ||
+ | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 635. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | http://www.pysar.net/ | ||
+ | |||
+ | http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/ | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]] | ||
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
[[Категорія:Ча]] | [[Категорія:Ча]] |
Поточна версія на 20:46, 30 листопада 2016
Чаронька, чарочка, -ки, ж. Ум. отъ чарка.
Зміст
Сучасні словники
ЧА́РКА, и, ж.
1. заст. Велика (перев. скляна) посудина для пиття вина та спиртних напоїв; келих. Посуда була [у запорожців] вся дерев’яна: і чарки, й коряки — усе з дерева (П. Куліш, Вибр., 1969, 148); Ой, попович молоденький Книжки не читає: У шинкарки мед із чарки Звечора кружає (Щог., Поезії,. 1958, 479); Іфігенія тим часом бере велику чарку в одної з дівчат і фіал у другої, третя дівчина наливає їй в чарку вино (Л. Укр., І, 1951, 154).
2. Невелика посудина для пиття вина та спиртних напоїв. Левицький розливав по чарках настояну на кмині й анісі горілку (Тулуб, В степу.., 1964, 43); Він вийняв з чемодана пластмасові чарки, швидко й вправно налив у них пурпурове вино (Дмит., Наречена, 1959, 186); *Образно. Мене гнітить сіре одноманітне життя, а мені хочеться життя яскравого, блискучого, діяльного, хочеться пити з повної чарки (Коцюб., II, 1955, 435);
// Кількість напою, що вміщується в такій посудині. Великі слова — святі слова, а ви тільки хлиснули за їх. За такі речі по відрові, а не по чарці (Мирний, III, 1954, 289); Побалакаєш, вип’єш по чарці, потім — по другій, а далі пішло писати — і образ божий загубиш… (Коцюб., І, 1955, 451); Випита чарка ще дзвеніла в голові (Ільч., Серце жде, 1939, 218); В йому [курені] ми простяглися. Чекаючи Богдана та Дениса, І, випивши по чарці по малій, Пурнули стиха в свіжий сон ясний (Рильський, І, 1960, 170); — Вам треба випити, Андрію,— сказала Ольга,— ви дуже відстали від нас і цілком заслужили штрафну чарку, але я вас помилую і наллю звичайного келишка (Собко, Срібний корабель, 1961, 69);
// Товариська зустріч, вечірка, де пригощають вином, спиртними напоями. Сіра біднота, вдови і сироти говорили йому добрі слова, бажали здоров’я і стиха запрошували сьогодні ж увечері на чарку (Стельмах, II, 1962, 135); // Заздоровна чара, що здебільшого супроводжується тостом. Лошаков перший підняв чарку за земство, за земських робітників (Мирний, III, 1954, 288); За край, де світ узріли ми, Зазнали щастя змалку, Покоштували втіх дітьми, Здіймаю повну чарку! (Граб., І, 1959, 275);
// Те, що п’ють (вино та спиртні напої). Один голова одного колгоспу.. на Новий рік чекав з охотою, з радістю, з гускою, з пирогами, холодцем, з чаркою (Вишня, І, 1956, 393); — Оце і все, пане? — Оце і все, Сергію. Ще можу чаркою почастувати, випий на здоров’я (Стельмах, І, 1962, 44); // Те саме, що пия́цтво. Скоріше б позбутися цього захисника, який носить в душі, напевне, тільки два почуття: пристрасть до чарки й гиденької помсти, — хоче, щоб усі люди мали погану хворобу (Стельмах, І, 1962, 640).
Глуши́ти ча́рку за ча́ркою див. глуши́ти; Загляда́ти в ча́рку див. загляда́ти; Зазира́ти в ча́рку див. зазира́ти: Зато́плювати (затопля́ти, затопи́ти) ро́зум (ли́хо, го́ре, сум і т. ін.) у ча́рці див. зато́плювати2; За ча́ркою — п’ючи алкогольні напої. Гнат почав учащати до корчми. В корчмі за чаркою він забував своє лихо (Коцюб., I, 1955, 26); Його скрізь по селу знали як чоловіка письменного.. А на язик собі вдався балакучий, а надто за чаркою… (Мирний, І, 1949, 257); Здійма́ти (здійня́ти) ча́рку див. здійма́ти; З ча́ркою не розмина́тися — нити, пиячити без упину. [Наталя:] На й грошей (Дає). Пошли вартового купити горілки… Обидва з чаркою не розминаються… Хай нап’ються, поки поснуть, тоді я прийду… (Гр., II, 1963, 562); Не пішла́ ча́рка до ро́та див. піти́; Перехиля́ти (перехили́ти) ча́рку див. перехиля́ти; Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) ча́рку див. підніма́ти; Підноси́ти (піднести́) ча́рку див. підноси́ти; Під ча́ркою [бу́ти] — бути в стані незначного сп’яніння. Він був вже трохи під чаркою (Н.-Лев., V, 1966, 190); [Орлов:] Ми — солдати, і співаємо всіляких пісень, особливо під чаркою (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 6); — Тільки не думайте, що я під чаркою. Ані-ні! Ось давай дихну… (Кучер, Трудна любов, 1960, 388); По ча́рці (пи́ти, ви́пити і т. ін.) — пити алкогольні напої з ким-небудь. — Тепереньки можна й по чарці,— сказав пан Зануда (Н.-Лев., III, 1956, 346); А по чарці?! треба конче!.. Ану, на та збігай, хлопче (Олесь, Вибр., 1958, 414); Вип’ємо, діду, по чарці, чи що (Ю. Янов., II, 1958, 187); Перепочити коням слід було, А мандрівцям перехилить по чарці І закусити щукою (Рильський, III, 1961, 299); По ча́рці да́ти (піднести́ і т. ін.) кому — почастувати вином, спиртними напоями кого-небудь. — Ну, давай лиш нам, нене, по чарці, то, може, повеселішаємо (П. Куліш, Вибр., 1969, 133); Не одні старости заходили і до старого Дрота сватати Марусю,— так що ж? — Таточку мій ріднесенький! я їм,— каже,— піднесу по чарці! (Кв.-Осн., II, 1956, 65); Ча́рка за ча́ркою — уживається для того, щоб наголосити, що хтось дуже багато п’є спиртних напоїв, що пиятика, бенкетування саме в розпалі. Чіпка сидить з товариством за столом; чарка літає за чаркою, задурює їм голови (Мирний, І, 1949, 399); Семен пив чарку за чаркою. Корній не відставав (Л. Укр., III, 1952, 561); Сидить [Савка] над смаженим поросям, перекидає, не п’яніючи, чарку за чаркою, просторікує (Гончар, І, 1959, 30).
Згадування в поезії
А.Метлинський
ЧАРКА
Є в нас, братця, чарка на полиці;
Та вона, та чарка, срібна, старосвітська!
В старину жили батьки в світлиці
Й частували єю вони ціле військо,—
І по повній козаченьки випивали
Й наших батьків гетьманами наставляли...
Далі дужче й дужче вони гомінли,
Поки вони на вороних та не сіли...
Далі на орду літали,
Орду тую побивали!
Срібна чарка по столові вп’ять ходила,
Громадонька веселенька гомоніла!..
Вже з якого часу нема того війська,
Позосталась тільки чарка старосвітська!
Вже з якого часу всюди тихо-глухо,
А зосталась проклятуща сивуха!
Один козак позостався: серце ниє, заниває,
Мов на серці сирий туман тяжко-важко налягає!
Як про військо він згадає,
Він по повній наливає
Й за все військо випиває...
І куняє й випиває,
Й випиває і куняє:
Отак віку доживає!..
(1839)
Ілюстрації
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 445. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 271. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 635.
Зовнішні посилання
http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]