Відмінності між версіями «Довгий»

Поточна версія на 22:29, 11 грудня 2014

Довгий, -а, -е. 1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25. 2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. НВолын. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. ІІІ. 332. У віку довгий. Долговѣчный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. Мет. 330. Довга лоза. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. О. 1861. XI. 35. (Св.). Ив. 66. Скакати в довгої лози. Левиц. Дівоча довга лозі. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. Ум. Довгенький, довгесенький. Левиц. Пов. 11. XI. 35. (Св.). Ив. 66. Скакати в довгої лози. Левиц. Дівоча довга лозі. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35. Ум. Довгенький, довгесенький. Левиц. Пов. 11.

Сучасні словники

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДО́ВГИЙ, а, е; вищ. ст. до́вший.

1. Який має велику довжину; протилежне короткий. Дорога там довга й широка (Л. Укр., 1, 1951, 20); Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі (Довж., І, 1958, 245); // розм. Високий на зріст (про людину). Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю.. на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Н.-Лев., І, 1956, 117).

2. Який займає великий відрізок часу; тривалий, довгочасний. Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки (Коцюб., II, 1955, 66); [Дубина:] У нас з тобою буде ще довга розмова (Мороз, П’єси, 1959, 216); Почався довгий і впертий штурм гранітної стіни (Гончар, III, 1959, 99).

◊ Відклада́ти (відкла́сти) в до́вгий я́щик (в до́вгу шухля́ду) — відкладати виконання якої-небудь справи на тривалий, невизначений час. Центральна рада, не відкладаючи справу в довгу шухляду, одразу продала Україну німцям (Вишня, І, 1956, 445); До́вгий карбо́ванець — легкий і великий заробіток. [Семен:] Тепер хай мені хтось заїкнеться, що ваша бригада за довгим карбованцем лізе… (Мур., Радісний берег, 1961, 83); Той, хто їхав за довгим карбованцем, залишив новобудову — не витримав труднощів (Рад. Укр., 26. XI 1961, 2); До́вга лоза́ — гра, яка полягає в тому, що один з її учасників повинен перестрибнути через інших, що розмістились один за одним зігнувшись. [Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана, дівчата — у ворона, у гусей!.. (Кроп., II, 1958, 25); До́вга пі́сня — про те, що займає великий відрізок часу, чого не можна швидко зробити, виконати, розповісти. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня, — жваво заговорила Вутанька (Гончар, II, 1959, 142); До́вгий язи́к — про балакливу людину, що говорить зайве, або про її вдачу. — Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Мирний, IV, 1955, 296); Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (Трубл., III, 1956, 281).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 330.

До́вгий, а, е.

1) Длинный. У вола язик довгий, та говорить не може. Ном. № 5388. Чеше довгі коси. Шевч. 25.

2) Долгій, продолжительный. Не за довгий час це зробилося. Н. Вол. у. Дай дні довгі нам жити, щоб тебе хвалити. Чуб. ІІІ. 332. У віку́ до́вгий. Долговѣчный. Да бувай же здоров і у віку довгий не сам собою, з своєю жоною. Мет. 330. До́вга лоза́. Игра мальчиковъ, состоящая въ прыганіи черезъ товарищей. О. 1861. XI. 35. (Св.). Ив. 66. Скакати в довгої лози. Левиц. І. Діво́ча до́вга лоза́. Родъ хороводной игры. О. 1861. XI. С. 35., Ум. Довге́нький, довге́сенький. Левиц. Пов. 11.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 401.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДО́ВГИЙ, а, е; вищ. ст. довший.

1. Який має велику довжину; протилежне короткий. Дорога там довга й широка (Леся Українка, I, 1951, 20); Вона жбурнула геть від себе хустку, відкинула своє довге волосся, що падало їй на очі (Олександр Довженко, I, 1958, 245); // розм. Високий на зріст (про людину). Довгий, сухорлявий о. Мойсей трохи скинувсь своєю постаттю.. на тих довгих, темних аскетів святих, що малюють на візантійських образах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 117).

2. Який займає великий відрізок часу; тривалий, довгочасний. Довгими осінніми вечорами велись безконечні розмови та суперечки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 66); [Дубина:] У нас з тобою буде ще довга розмова (Захар Мороз, П'єси, 1959, 216); Почався довгий і впертий штурм гранітної стіни (Олесь Гончар, III, 1959, 99). ♦ Відкладати (відкласти) в довгий ящик (в довгу шухляду) — відкладати виконання якої-небудь справи на тривалий, невизначений час. Центральна рада, не відкладаючи справу в довгу шухляду, одразу продала Україну німцям (Остап Вишня, I, 1956, 445); Довгий карбованець — легкий і великий заробіток. [Семен:] Тепер хай мені хтось заїкнеться, що ваша бригада за довгим карбованцем лізе... (Ігор Муратов, Радісний берег, 1961, 83); Той, хто їхав за довгим карбованцем, залишив новобудову — не витримав труднощів (Радянська Україна, 26.XI 1961, 2); Довга лоза — гра, яка полягає в тому, що один з її учасників повинен перестрибнути через інших, що розмістились один за одним зігнувшись. [Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — у ворона, у гусей!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 25); Довга пісня — про те, що займає великий відрізок часу, чого не можна швидко зробити, виконати, розповісти. — Ага, що це у вас тут з Ганною скоїлося? — дивлячись на сестру, запитав Данько. — Довга пісня, — жваво заговорила Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 142); Довгий язик — про балакливу людину, що говорить зайве, або про її вдачу. — Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас Мирний, IV, 1955, 296); Я бачив, що моя розповідь схвилювала її, і жорстоко картав себе за довгий язик (Микола Трублаїні, III, 1956, 281). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 330.

Довгий-це...

Довгий- який має велику довжину.Який займає великий відрізок часу; тривалий, довгочасний.