Відмінності між версіями «Лядо»
(→Див. також) |
|||
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
Рядок 22: | Рядок 22: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
+ | Ляда 2 ; Ляда // Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882 | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] |
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] |
Поточна версія на 09:39, 28 листопада 2016
Ля́до, -да, с. Возвышенное мѣсто въ лѣсу, заросшее строевой сосной. С. Сербы, НВолын. у.
Зміст
Сучасні словники
Лядо (ляда, лядина, лядинка, від праслав. lędо) — місце вирубки й випалювання лісу при обробленні лісових угідь під посіви в підсічно-вогневому землеробстві (лядинном господарстві); пустка, оточена лісом, покинута і заросла лісом земля. Поняття використовувалося в традиційній культурі народів європейського північного сходу, а також у внутрішніх центральних губерній Росії (наприклад, Псковської, Вітебської, Смоленської) аж до XIX століття.
Підвищена місцина в лісі, поросла будівельною сосною.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
http://belaruscity.net/raspolozhenie_na_karte/town-6232857051.html
Джерела та література
Ляда 2 ; Ляда // Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882