Відмінності між версіями «Торба»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано 13 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' - '''ТО́РБА''', и, жін. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. ''Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась'' (Тарас Шевченко, I, 1963, 230); ''Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати'' (Юрій Яновський, IV, 1959, 17); ''У торбі за плечима в нього лежали шматок оленячого м'яса та кілька сухарів'' (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 44); * У порівняннях. ''Діти все дивуються. «І де ви, бабо, видрали таких казок та приказок?» — «Е, голуб'яточки! Голова, як торба; що знайдеш, то й покладеш»'' (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27) | + | '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' - '''ТО́РБА''', и, жін. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. ''Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась'' (Тарас Шевченко, I, 1963, 230); ''Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати'' (Юрій Яновський, IV, 1959, 17); ''У торбі за плечима в нього лежали шматок оленячого м'яса та кілька сухарів'' (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 44); * У порівняннях. ''Діти все дивуються. «І де ви, бабо, видрали таких казок та приказок?» — «Е, голуб'яточки! Голова, як торба; що знайдеш, то й покладеш»'' (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27); // ''у знач. присл.'' '''то́рбу''', ''розм.'' Багато чогось. ''— Чи ж треба, хлопці, випускати пана? Їй-бо, він ще привезе торбу лиха і мішок біди'' (Стельмах, І, 1962, 629). |
| + | |||
| + | '''Ви́шептавсь, як рак у то́рбі''' див. ''ви́шептатися''; '''Іти́ (ходи́ти, піти́) з торба́ми (з то́рбою)''' — займатися жебранням; старцювати. ''Ще змалку з матір’ю старою Ходив з торбами цей козак, Отак і виріс сиротою, У наймах'' (Шевч., II, 1963, 126); '''Не ва́ртий [і] то́рби сі́чки (то́рби з сі́чкою)''' див. ''сі́чка''; '''Носи́тися (па́нькатися і т. ін.), як з пи́саною то́рбою''' див. ''пи́саний''; '''Носи́тися, як ду́рень з пи́саною то́рбою''' див. ''носи́тися''; '''По́вна то́рба''' див. ''по́вний''; '''По́вну то́рбу розказа́ти''' див. ''розка́зувати''; '''Пуска́ти (пусти́ти) з то́рбою''' див. ''пуска́ти''; '''Розноси́тися, як ста́рець з пи́саною то́рбою''' див. ''розноси́тися2''; '''То́рба ли́ха і мішо́к біди́''' див. ''мішо́к''; '''Торби́ начепи́ти (почепи́ти)''' — дійти до жебрання. ''— Он, казав Гудзь, — швидко сахарню будуватимуть. — Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку… якраз почепиш торби, та й мені доведеться…'' (Коцюб., II, 1955, 11). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''Знаки української етнокультури: Словник-довідник''' - '''то́рба''' (зменшено-пестливі — '''''то́рбонька, то́рбочка''''', збільшене — '''''торбе́га'''''; грубе — '''''торбе́шка''''', мала торба — '''''торби́на'''''; зменшене — '''''торби́нка''''') — вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима або через плече; здавна поширена в українському побуті; символізує бідність («Що буде, те буде, а в торбі хліба не буде»); злиденність, зокрема крайню (звідси фразеологізми: пуска́ти з то́рбою, з то́рбами — призводити до старцювання, жебрацтва, до випрохування милостині; хо́дити з то́рбою — просити Христа ради, старцювати; хоч то́рбу на пле́чі та під монасти́р — стати дуже бідним, жити в злиднях; пор. також прокляття: «Водили б його з торбами!»); ключова характеристична ознака старця, бездомного, тому кажуть: «Од старця торби не однімеш», «Хто родився до торби, той хати мати не буде»; разом з тим як вмістилище якого-небудь харчу торба фігурує в дитячих примовках, зокрема при грі в піжмурки: «Котилася торба з високого горба, а в тій торбі — хліб, паляниця, кому доведеться, тому і жмуриться!». ''Батько був середній хазяїн: візьме торби по боках, а сам посередині'' (приповідка); ''З чужої торби хліба не жалують'' (приказка); ''Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку'' (М. Максимович); ''Що в нашого Левка вже торбина легка'' (приказка); ''Хоч іду в гостину, то беру хліб в торбину'' (приповідка); ''Хто має в торбі, той з’їсть і на горбі'' (прислів’я); у сполученні: '''пи́сана то́рба''' — торба з різнокольорових шматочків; казковий образ; пістрявість такої торби приваблювала особливо дітей і нерозумних (звідси — ду́рень з пи́саною то́рбою, «Носиться, як циган із писаною торбою»); фразеологізм: '''''носи́тися (па́нькатися і т. ін.) як з пи́саною то́рбою''''' з ким-чим — ставитися до кого-, чого-небудь як до когось поважного, значного або до чогось дуже важливого, цінного. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Торба-мішок.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сумка-мішок.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Торба_в_мультике.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| Рядок 21: | Рядок 26: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | 1) Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 200. | ||
| + | |||
| + | 2) Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 601. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 19:02, 27 листопада 2016
Торба, -би, ж. 1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. Посл. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Макс. Торба мені жінка, кий у мене братом. Шейк. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Носиться, як циган з писаною торбою. Шейк. 2) Шкірана торба. Шуточно: желудокъ. Куди хліб дів? Сховав у шкірану торбу. Шейк. 3) О женщинѣ: распутная. Шух. І. 34. Ум. Торбонька, торбочка, торбе́шка.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980) - ТО́РБА, и, жін. Вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима. Взяла [мати] торбу, пішла селом, На вигоні сіла І в село вже не верталась (Тарас Шевченко, I, 1963, 230); Андрій збирається йти на нічну зміну. Бере торбу з їжею, шапку і виходить з хати (Юрій Яновський, IV, 1959, 17); У торбі за плечима в нього лежали шматок оленячого м'яса та кілька сухарів (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 44); * У порівняннях. Діти все дивуються. «І де ви, бабо, видрали таких казок та приказок?» — «Е, голуб'яточки! Голова, як торба; що знайдеш, то й покладеш» (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 27); // у знач. присл. то́рбу, розм. Багато чогось. — Чи ж треба, хлопці, випускати пана? Їй-бо, він ще привезе торбу лиха і мішок біди (Стельмах, І, 1962, 629).
Ви́шептавсь, як рак у то́рбі див. ви́шептатися; Іти́ (ходи́ти, піти́) з торба́ми (з то́рбою) — займатися жебранням; старцювати. Ще змалку з матір’ю старою Ходив з торбами цей козак, Отак і виріс сиротою, У наймах (Шевч., II, 1963, 126); Не ва́ртий [і] то́рби сі́чки (то́рби з сі́чкою) див. сі́чка; Носи́тися (па́нькатися і т. ін.), як з пи́саною то́рбою див. пи́саний; Носи́тися, як ду́рень з пи́саною то́рбою див. носи́тися; По́вна то́рба див. по́вний; По́вну то́рбу розказа́ти див. розка́зувати; Пуска́ти (пусти́ти) з то́рбою див. пуска́ти; Розноси́тися, як ста́рець з пи́саною то́рбою див. розноси́тися2; То́рба ли́ха і мішо́к біди́ див. мішо́к; Торби́ начепи́ти (почепи́ти) — дійти до жебрання. — Он, казав Гудзь, — швидко сахарню будуватимуть. — Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку… якраз почепиш торби, та й мені доведеться… (Коцюб., II, 1955, 11).
Знаки української етнокультури: Словник-довідник - то́рба (зменшено-пестливі — то́рбонька, то́рбочка, збільшене — торбе́га; грубе — торбе́шка, мала торба — торби́на; зменшене — торби́нка) — вид дорожнього мішка, що його носять звичайно за плечима або через плече; здавна поширена в українському побуті; символізує бідність («Що буде, те буде, а в торбі хліба не буде»); злиденність, зокрема крайню (звідси фразеологізми: пуска́ти з то́рбою, з то́рбами — призводити до старцювання, жебрацтва, до випрохування милостині; хо́дити з то́рбою — просити Христа ради, старцювати; хоч то́рбу на пле́чі та під монасти́р — стати дуже бідним, жити в злиднях; пор. також прокляття: «Водили б його з торбами!»); ключова характеристична ознака старця, бездомного, тому кажуть: «Од старця торби не однімеш», «Хто родився до торби, той хати мати не буде»; разом з тим як вмістилище якого-небудь харчу торба фігурує в дитячих примовках, зокрема при грі в піжмурки: «Котилася торба з високого горба, а в тій торбі — хліб, паляниця, кому доведеться, тому і жмуриться!». Батько був середній хазяїн: візьме торби по боках, а сам посередині (приповідка); З чужої торби хліба не жалують (приказка); Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку (М. Максимович); Що в нашого Левка вже торбина легка (приказка); Хоч іду в гостину, то беру хліб в торбину (приповідка); Хто має в торбі, той з’їсть і на горбі (прислів’я); у сполученні: пи́сана то́рба — торба з різнокольорових шматочків; казковий образ; пістрявість такої торби приваблювала особливо дітей і нерозумних (звідси — ду́рень з пи́саною то́рбою, «Носиться, як циган із писаною торбою»); фразеологізм: носи́тися (па́нькатися і т. ін.) як з пи́саною то́рбою з ким-чим — ставитися до кого-, чого-небудь як до когось поважного, значного або до чогось дуже важливого, цінного.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1) Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 200.
2) Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 601.
