Відмінності між версіями «Добачати»
(Створена сторінка: '''Добача́ти, -ча́ю, -єш, '''сов. в. '''добачити, -чу, -чиш, '''''гл. ''Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣ...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Добача́ти | |
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2023 року]] | ||
| + | ==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.== | ||
| + | '''Добача́ти''', ча́ю, єш, сов. в. '''доба́чити''', чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. ''Старі очі не так '''добачають''', як бачили давно колись''. Млр. л. сб. 77. ''А Катря стоїть коло стіни…. бачу — зомліває. '''Добачає''' те й мати''. МВ. ІІ. 148. '''Не добача́ти'''. Дурно видѣть; не замѣчать. ''І ноги не держуть, і не дочуваю, і '''не добачаю'''''. Стор. I. 135. ''А зо мною зустрінуться, мов '''не добачають'''''. Шевч. ''Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, '''не добачаєш'''''. МВ. ІІ. 81. | ||
| + | ==Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.== | ||
| + | '''ДОБАЧАТИ''', аю, аєш, недок., '''ДОБАЧИТИ''', ачу, ачиш, док.<br /> | ||
| + | 1. перех. і неперех. Те саме, що помічати. ''То метнеться [ластівка] вгору На зразочок стрілки, То закружить дрібно — '''Добачай''' лиш тільки'' (Павло Грабовський, I, 1959, 243); ''Вода кругами йде. Вже око рибакове '''Добачило''' у ній живу, тремтливу тінь'' (Максим Рильський, II, 1946, 152); ''Значить, в його [І. Франка] писанні неупереджені, сторонні люди '''добачили''' зерно поетичного дару?'' (Петро Колесник, Терен.., 1959, 45);<br /> | ||
| + | // тільки недок. Те саме, що бачити 1; сприймати зором. ''Не дуже '''добачали''' старі очі, бо Хомиха нагнулась над самісіньке полотно'' (Нечуй-Левицький, I, 1956, 72).<br /> | ||
| + | 2. перех., у кого, в чому. Те саме, що вбачати 2. ''Перевагу нашу я '''добачаю''' найголовніше в тому, що ми поставили собі завданням перевести наші ідеї в життя'' (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); ''Я відповідав йому, що не можу '''добачити''' такої сердитості у Золя'' (Іван Франко, IV, 1950, 252). | ||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | помічати, зауважувати, (у чому) бачити, вбачати, добачувати | ||
| + | ==Цитати української літератури з використанням слова "добачати"== | ||
| + | 1. "Але лихо тут в тому, що ми в своїй великодержавницькій обмеженості не хочемо '''добачати''' в новому гаслі здорових елементів" (Хвильовий Микола - "Україна чи Малоросія?")<br /> | ||
| + | 2. "— 3 щирого серця запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас ізводите, що, замісто Дениса, хочемо лукавим способом громаду одурити! Самі не ходите, мабуть, у правді, то праведного і на світі не хочете '''добачати'''" (Грінченко Борис Дмитрович - "Під тихими вербами")<br /> | ||
| + | 3. "— Чи вони подуріли, чи що, щоб в оцих здорових, родючих кущах '''добачати''' слабість?" (Коцюбинський Михайло Михайлович - "Для загального добра")<br /> | ||
| + | 4. "Ми починаємо '''добачати''', що властиво маляр із поетового малюнка може передати тільки незугарну копію, мертве тіло" (Франко Іван Якович - "Із секретів поетичної творчості")<br /> | ||
| + | 5. "Боже! побіч жиють люди, брати її, і нидіють у темряві та злиднях, коли вона збиткується працею рук їх! Чи ж після сього можна назвати себе людиною? Чи ж після сього можна '''добачати''' в собі образ божий?." (Коцюбинський Михайло Михайлович - "Хо") | ||
Поточна версія на 21:23, 14 квітня 2023
Добача́ти
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Добача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доба́чити, чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. Млр. л. сб. 77. А Катря стоїть коло стіни…. бачу — зомліває. Добачає те й мати. МВ. ІІ. 148. Не добача́ти. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. I. 135. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Шевч. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш. МВ. ІІ. 81.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.
ДОБАЧАТИ, аю, аєш, недок., ДОБАЧИТИ, ачу, ачиш, док.
1. перех. і неперех. Те саме, що помічати. То метнеться [ластівка] вгору На зразочок стрілки, То закружить дрібно — Добачай лиш тільки (Павло Грабовський, I, 1959, 243); Вода кругами йде. Вже око рибакове Добачило у ній живу, тремтливу тінь (Максим Рильський, II, 1946, 152); Значить, в його [І. Франка] писанні неупереджені, сторонні люди добачили зерно поетичного дару? (Петро Колесник, Терен.., 1959, 45);
// тільки недок. Те саме, що бачити 1; сприймати зором. Не дуже добачали старі очі, бо Хомиха нагнулась над самісіньке полотно (Нечуй-Левицький, I, 1956, 72).
2. перех., у кого, в чому. Те саме, що вбачати 2. Перевагу нашу я добачаю найголовніше в тому, що ми поставили собі завданням перевести наші ідеї в життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); Я відповідав йому, що не можу добачити такої сердитості у Золя (Іван Франко, IV, 1950, 252).
Синоніми
помічати, зауважувати, (у чому) бачити, вбачати, добачувати
Цитати української літератури з використанням слова "добачати"
1. "Але лихо тут в тому, що ми в своїй великодержавницькій обмеженості не хочемо добачати в новому гаслі здорових елементів" (Хвильовий Микола - "Україна чи Малоросія?")
2. "— 3 щирого серця запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас ізводите, що, замісто Дениса, хочемо лукавим способом громаду одурити! Самі не ходите, мабуть, у правді, то праведного і на світі не хочете добачати" (Грінченко Борис Дмитрович - "Під тихими вербами")
3. "— Чи вони подуріли, чи що, щоб в оцих здорових, родючих кущах добачати слабість?" (Коцюбинський Михайло Михайлович - "Для загального добра")
4. "Ми починаємо добачати, що властиво маляр із поетового малюнка може передати тільки незугарну копію, мертве тіло" (Франко Іван Якович - "Із секретів поетичної творчості")
5. "Боже! побіч жиють люди, брати її, і нидіють у темряві та злиднях, коли вона збиткується працею рук їх! Чи ж після сього можна назвати себе людиною? Чи ж після сього можна добачати в собі образ божий?." (Коцюбинський Михайло Михайлович - "Хо")
