Відмінності між версіями «Часопис»

Поточна версія на 22:43, 24 листопада 2016

Часо́пис, -су, м. Газета, періодическое изданіе. Черніговський губернський часопис. Ном. Передмова II.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)'

Часопис

ЧАСО́ПИС, у, чол. 1. Те саме, що газета. Я став газетярем, видавав і редагував (неофіціально) щоденний часопис (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); Під назвою газети «Земля і воля» писалося, що це «часопис Української соціал-демократичної партії» (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 346).

2. Періодичне друковане видання у вигляді книжки; журнал. Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та часописів на всяких мовах (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 427); Свій тридцять третій журнальний рік провідний і найстаріший часопис українських літераторів «Вітчизна» розпочав п'єсою О. Корнійчука «Сторінка щоденника» (Радянська Україна, 22.I 1965, 3);

// Назва будь-якого періодичного видання. За всю історію людства в часописах народів збереглись відомості про появу близько 1800 комет, причому багато комет, безперечно, не згадуються у хроніках (Наука і життя, 2, 1959, 16).

Універсальний словник-енциклопедія (УСЕ)'

ЧАСОПИС — друковане періодичне видання у вигляді книжки. Назва будь-якого періодичного видання: газети, журналу тощо. Часто вживається як синонім до слова «журнал». Слово «часопис», ймовірно, являє собою кальку з нім. Zeitschrift («часопис», «журнал»), утвореного від Zeit («час») + Schrift («письмо»). Німецьке слово теж є калькою від лат. chronographicon («журнал», «щоденник», «хроніка») — адаптації грец. χρονογραφικόν — від χρόνος («час») + γράφω («пишу»)[1].

Український тлумачний словник Часопис

ЧАСОПИС -у, ч. 1) Те саме, що газета. 2) Періодичне друковане видання у вигляді книжки; журнал. || Назва будь-якого періодичного видання.

Словник синонімів ГАЗЕ́ТА (періодичне видання на великих аркушах), ЧАСО́ПИС. Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Яновський); Стінна газета; Ходяча газета; Під назвою газети "Земля і воля" писалося, що це "часопис Української соціал-демократичної партії" (П. Козланюк).

ЖУРНА́Л (періодичне друковане видання у вигляді книжки), ЧАСО́ПИС. Він думає про ідею космічного ретранслятора, чиюсь статтю про це він щойно вичитав у журналі (О. Гончар); Починаючи з 1894 р. Франко систематично надсилає Грінченкові часопис "Житє і слово" (з журналу).

Українсько-російський словник'

Часопис

ЧАСОПИС газета; журнал; периодическое издание.

Літературне слововживання

Часопис

ЧАСОПИС -у. Періодичне друковане видання (газета, журнал). Я став газетярем, видавав і редагував (неофіціально) щоденний часопис …

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Літературні часописи в Україні: всупереч і попри все

Літературні часописи в Україні:

- «Проstory»

- «Березіль»

- «Всесвіт»

- «Дніпро»

- «Кур’єр Кривбасу»

- «Склянка часу»

- «ТекстOver»

- «ШО»

ГАЗЕТА

Був час коли слово «газета» знали жителі лише однієї країни світу – Венеції, причому мало воно тоді зовсім інший зміст ніж зараз. Венеціанці називали так дрібну срібну монету. Однак між колишнім і нинішнім значенням слова є прямий взаємозв’язок, і він стає зрозумілим, якщо перегорнути сторінки історії. Венеція минулого була не рядовим містом Італії як нині, а могутньою республікою з широко поширеними торговими та політичними зв’язками. Купцям і політикам потрібно було знати все, що відбувається у світі. Де як не в порту, куди припливали кораблі під різними прапорами, можна було черпати потрібні новини? Заповзятливі венеціанці першими стали збирати розповіді моряків, упорядкувавши стихійний обмін інформацією. Спеціальне бюро цікавилось не тільки цінами на товари, термінами прибуття і відплиття кораблів, але й тими подіями, які відбувались на батьківщині моряків-чужоземців. Агенти цих бюро, перші репортери, нишпорили в порту, подібно своїм нинішнім колегам, вишукуючи найбільш цікаві факти. По-видимому, кількість цих агентів була достатньо великою, так як вони мали навіть свою професійну організацію – «цех письменників новин». Новина писалась від руки. За такий рукописний листок стягувалась дрібна срібна монета – газета. Однак рукописні газети венеціанців, які виникли в 16-му столітті і породили назву нашого сучасного джерела друкованої інформації, аж ніяк не були першими в світі. Їх попередники з’явились набагато раніше – ще в першому столітті до нашої ери, в Римі, де за приписом Юлія Цезаря на особливих дошках покритих гіпсом писались короткі протоколи засідань сенату і повідомлення про найбільш важливі події в житті римлян. Копії цих дощок виставлялись і в інших містах римської імперії. Цікаво відзначити, що перша російська рукописна газета виникла майже одночасно з венеціанськими, за часів царювання Михайла Федоровича. Вона називалася «куранти» і містила зведення іноземних новин складені дяками посольського наказу (міністерства закордонних справ того часу). «Куранти» проіснували до Петра І, який замінив їх друкованим виданням – це були «Відомості про військові та інші справи гідні знання і пам’яті, що трапились в Московській державі і в інших навколишніх країнах». Видозмінюючись і пристосовуючись до запитів читачів, друковані газети незабаром породили і своїх молодших братів – журнали. До речі, слово «журнал» ясно показує цю наступність: в перекладі з французької воно теж означає «газета». P. S. Старинные летописи рассказывают: А еще интересно были ли в первых в истории газетах рекламные объявления, как например, «спешите купить цветы Киев со скидкой». Наверное, что-то похожее появилось уже в те времена, ведь как не крути, а реклама двигатель торговли, а торговля – двигатель экономики.

Потреба в обміні новинами

Задовго до виникнення писемності у людей існувала потреба обмінюватися новинами. По містах і селах ходили спеціальні люди, які проголошували навколо про народження, смерті та інших життєвих пригодах. Пізніше у Стародавньому Римі існували прообрази рукописних газет – acta. З їх допомогою римляни отримували інформацію про події в своїй країні. У Китаї також існували листки новин. Варто сказати, що до кінця 15 століття вже існувало книгодрукування. Цьому сприяла поява друкарського верстата в Італії. У свою чергу, випускалися газети, правда рукописні. Такими вони залишалися до кінця 16 століття. В основному їх функціонування довелося на Італію, місцями рукописні газети були в Німеччині. З’явилися навіть спеціальні люди, які відповідають за написання новин, так звані «писарі новин». Як свідчить історія, перша друкована газета з’явилася у Венеції на початку 16 століття. До цього в країні існували щотижневі рукописні видання та спеціальні люди «авиззотори», які спеціалізувалися на написання новинних заміток. Однак у тому вигляді, в якому сучасні читачі звикли бачити газету, її світу представили французи. Це сталося 30 травня 1631 року. Друковане видання носило назву «Ля газета». Її випустили в кількості тисячі примірників. Правовласником «Ля газета» був Ренодо. Однак пальма першості у виданні друкованої газети належить Німеччині. Ще в 1609 році з’явилася страсбурзька газета «Relation: Aller Furnemmen». Її видавцем і друкарем був Іоганн Каролюс. Варто сказати, що точний рік видання цієї газети невідомий.

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

Перша в Україні газета "Львівський кур'єр" польською мовою вийшла у 1749 році. Перший в Україні тижневик "Львівська газета" французькою мовою видавався у Львові 1776 року.

Найдовше виходила в Україні "Газета Львовська" польською і німецькою мовами у Львові. Вона існувала з 1811 до 1939 року. Заснував її Ф.Кратер. Найстарішою з існуючих газет в Україні є "Демократична Україна", заснована у червні 1918 року.

Першими в Україні журналами вважаються "Харьковский Демокрит" та "Украинский вестник", які вийшли у січні 1816 р. "Харьковский Демокрит" став одночасно першим в Україні журналом сатири і гумору, а "Украинский вестник" — першим в Україні літературно-художнім, науковим та громадсько-політичним журналом.

Найстарішим з існуючих нині журналів є "Жінка" ("Радянська жінка"), який було засновано в листопаді 1920 року.

Перший в Україні альманах було видано в Харкові у 1831 році під назвою "Украинський альманах". Видавали його І.Срезневський та І. Розковшенко.

Найдовша назва періодичного видання була у львівської газети, яка виходила у 1851-1852 роках. Вона називалася "Всеобщий дневник земских законов и правительства для ко-ронной областе Галиции и Володимерии с княжеством Осве-цимским и Заторским и с великим княжеством Краковским". 22 слова! Друкувалося видання кирилицею і готикою.

Найстарішою українською щоденною газетою є "Свобода", яка видається вже більше 100 років в США.

Газета

Цікаві факти про газети

Джерела та література

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Український тлумачний словник

Літературні часописи в Україні: всупереч і попри все

Газета

Цікаві факти про газети

Зовнішні посилання