Відмінності між версіями «Дмухання»
(Створена сторінка: '''Дму́хання, -ня, '''''с. ''1) Дутье. 2) Пыхтѣніе. Категорія:Дм) |
(→Ілюстрації) |
||
| (не показано 2 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Дму́хання, -ня, '''''с. ''1) Дутье. 2) Пыхтѣніе. | '''Дму́хання, -ня, '''''с. ''1) Дутье. 2) Пыхтѣніе. | ||
[[Категорія:Дм]] | [[Категорія:Дм]] | ||
| + | ДМУ́ХАННЯ, я, сер. Дія за значенням дмухати. Ти сьогодні врятувався, та пожди до ночі, туре! Ввечері мене не зрадить вітру дмухання похмуре (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 232). | ||
| + | |||
| + | ==Академічний словник== | ||
| + | ДМУХАТИ, аю, аєш, недок. | ||
| + | 1. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. — Ось гляньте, який гладкий! — і Рудик дмухав вівчарикові між пір'ячко, щоб показати, який він гладкий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Музиканти завзято дмухали в свої труби (Олесь Гончар, І, 1954, 323); Ігор натирав гудзики крейдою, чистив їх суконкою, дмухав на них, навіть слинив (Іван Багмут, Щасл. день... 1951, 105); | ||
| + | // чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь. — О, вона вже не прийде сюди! — весело відповіла панна, сідаючи біля мене і дмухаючи мені дим із своєї папіроски просто з очі (Іван Франко, IV, 1950, 288); Бурлака присунувся до Василини ще ближче та есе дмухав на неї смердючим тютюном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 100). | ||
| + | 2. Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти. Та вітер, бач, дмухав Усе по діброві (Метлинський і Костомаров. Тв., .1906, 346); У відчинену кватирку дмухав пахучий вітрець (Олесь Донченко, I, 1956, 371); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Петро Панч, В дорозі, 1959, 47). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Images (1).jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:68536.1344340001.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:124183.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Imaпророges.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Відео== | ||
| + | {{#ev:youtube|VHdRcDKpSRQ}} | ||
Поточна версія на 11:30, 28 листопада 2018
Дму́хання, -ня, с. 1) Дутье. 2) Пыхтѣніе. ДМУ́ХАННЯ, я, сер. Дія за значенням дмухати. Ти сьогодні врятувався, та пожди до ночі, туре! Ввечері мене не зрадить вітру дмухання похмуре (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 232).
Академічний словник
ДМУХАТИ, аю, аєш, недок. 1. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. — Ось гляньте, який гладкий! — і Рудик дмухав вівчарикові між пір'ячко, щоб показати, який він гладкий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Музиканти завзято дмухали в свої труби (Олесь Гончар, І, 1954, 323); Ігор натирав гудзики крейдою, чистив їх суконкою, дмухав на них, навіть слинив (Іван Багмут, Щасл. день... 1951, 105); // чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь. — О, вона вже не прийде сюди! — весело відповіла панна, сідаючи біля мене і дмухаючи мені дим із своєї папіроски просто з очі (Іван Франко, IV, 1950, 288); Бурлака присунувся до Василини ще ближче та есе дмухав на неї смердючим тютюном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 100). 2. Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти. Та вітер, бач, дмухав Усе по діброві (Метлинський і Костомаров. Тв., .1906, 346); У відчинену кватирку дмухав пахучий вітрець (Олесь Донченко, I, 1956, 371); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Петро Панч, В дорозі, 1959, 47).
Ілюстрації
.jpg)
|
|
|
|
