Відмінності між версіями «Оріх»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Файл:96249969.jpg |міні]]
 +
[[Файл:1908237.jpeg|міні]]
 
'''Оріх, -ха, '''''м. ''1) Орѣхъ. ''Був оріх, а тепер свистун. ''Ном. № 1866. ''Соловійко на орісі, зозуленька на калині. ''Грин. III. 178. 2) ''мн. ''— '''болотяні, водяні, чортові'''. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. '''Орішок, орішенько. '''Чуб. V. 11.  
 
'''Оріх, -ха, '''''м. ''1) Орѣхъ. ''Був оріх, а тепер свистун. ''Ном. № 1866. ''Соловійко на орісі, зозуленька на калині. ''Грин. III. 178. 2) ''мн. ''— '''болотяні, водяні, чортові'''. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. '''Орішок, орішенько. '''Чуб. V. 11.  
 
[[Категорія:Ор]]
 
[[Категорія:Ор]]
  
ОРІХ, а, чол., рідко. Те саме, що горіх. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Павло Тичина, I, 1957, 116); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка, III, 1952, 739).
 
==Сучасні словники==
 
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
==Ілюстрації==
 
[[Файл:96249969.jpg |міні]]
 
[[Файл:1908237.jpeg|міні]]
 
  
 +
==Сучасні словники==
 +
ОРІХ, а, чол., рідко. Те саме, що горіх. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Павло Тичина, I, 1957, 116); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка, III, 1952, 739).
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 
{{#ev:youtube|qOSA6ZUS4HI}}
 
{{#ev:youtube|qOSA6ZUS4HI}}

Поточна версія на 16:17, 17 листопада 2016

96249969.jpg
1908237.jpeg

Оріх, -ха, м. 1) Орѣхъ. Був оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Соловійко на орісі, зозуленька на калині. Грин. III. 178. 2) мн. болотяні, водяні, чортові. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139. Ум. Орішок, орішенько. Чуб. V. 11.


Сучасні словники

ОРІХ, а, чол., рідко. Те саме, що горіх. Сад стоїть внизу і пісню осені розучує. Підбіжить вітер до оріхів — оріхи ноти ронять пожовклі (Павло Тичина, I, 1957, 116); Був колись оріх, а тепер свистун (Номис, 1864, № 1866); Ярина кинула розкушеного оріха додолу і взялася знов нагинати ліщину (Леся Українка, III, 1952, 739).

Медіа

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/