Відмінності між версіями «Правознавство (спеціальність)»

Поточна версія на 16:39, 11 листопада 2016

Правознавство

Юриспруденція, юридична наука, правознавство (лат. Jurisprudencia — праворозсудливість, лат. juris-prudentia — правознавство, від лат. Jus — право і лат. Prudentia — передбачення, розумність, мудрість) — комплексна суспільна наука, система знань про об'єктивні закономірності (необхідності) і випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави в їхній структурній єдності, їхнє місце і роль у суспільному житті. Історично як самостійна галузь суспільствознавства юриспруденція виникла в Стародавньому Римі: наприкінці IV — початку III ст. до н. е. з'явився термін «юриспруденція», а до початку I століття до н. е. відбулося її оформлення як системи володіння навичками професійно-юридичної майстерності. Наприкінці середніх віків юриспруденція розвивається вже як зведена наукова дисципліна.

Роботу юристів дуже часто зображують у двох екстремумах: або юристів зображають у якості людей, які працюють лише з паперами та законами, або ж їх показують у пошуках доказів, допитах свідків у суді та пафосних промовах, після виголошення яких, усі розуміють правоту позиції промовця. Але правда про роботу юриста знаходиться десь посередині. Незалежно від того, яку галузь права ви обираєте, чи ви будете спеціалістом у вирішенні судових спорів чи займатись виключно консультаційною роботою, вам доведеться і працювати з документами (при цьому будучи надзвичайно уважним і педантичним), і спілкуватися з людьми.

Ви будете, звичайно, проводити суттєву частину часу, вивчаючи матеріали справ, проекти документів, опрацьовуючи законодавство й судову практику. Але ви повинні будете після цього презентувати позицію клієнта та результати своєї роботи контрагенту свого клієнта, судді, державному органу чи то навіть менеджменту вашого клієнта таким чином, щоб переконати їх.

Обираючи цю професію ви також повинні зважати на надзвичайно велику відповідальність за кожне своє рішення та кожну свою дію. Буквально кожне ваше слово чи навіть кожна кома, яку ви поставите, може мати вирішальне значення для справи, для бізнесу клієнта чи його життя взагалі. Тому ви повинні бути готовими прийняти відповідальність за ваші дії та працювати під постійним психологічним тиском можливих наслідків вашої роботи.

Окрім того, робота юристів має ще одну рису, про яку дуже часто забувають, або про яку не дуже багато знають. До юристів звертаються, зазвичай, у разі наявності певного конфлікту або відсутності розуміння між сторонами. І юрист виступає своєрідною буферною зоною між сторонами конфлікту. Ви повинні розуміти, що ставши юристом, ви зажди (або доволі часто) працюватиме саме «в зоні конфлікту», будете під тиском від обох сторін конфлікту й муситиме це витримувати, діяти впевнено та обирати при цьому правильні рішення.

Перш за все, обираючи професію, дізнайтесь якомога більше про неї, і, бажано, не від університетів, а від людей, які безпосередньо її практикують. Наразі Інтернет і преса надає нам масу можливостей. Слід уникнути ілюзії, що юрист це людина, яка ходить у діловому костюмі, має поважний вигляд і заробляє великі гроші. За цим образом стоїть кропітка робота, багато «овертаймів», тривала й безперервна самоосвіта та самовдосконалення.

Не дозволяйте ілюзії обдурити вас. Для ефективного вивчення юриспруденції та подальшої практичної роботи в цій сфері, необхідно чітко усвідомити, що це саме те, що вас цікавить. Лише «знайшовши себе» в певній галузі права, маючи прагнення займатись юриспруденцією, можливо дійсно досягти належних результатів у її вивченні.

Додаток 1

Об'єкт та предмет юридичної науки

Об'єктами юридичної науки є держава і право — фактично два об'єкти. Проте юриспруденція, як і кожна наука, має один предмет вивчення. Вихідним для визначення поняття юриспруденції є право, що включає у себе правове поняття держави. Держава і право пізнаються і досліджуються як складові моменти єдиного об'єкта юридичної науки. В основу їх вивчення покладено один принцип і критерій юридичності, що конкретизується в окремих сферах і напрямках юридичного пізнання держави і права. Ця конкретизація присутня в усіх окремих визначеннях і характеристиках держави і права, у системі понять юридичної науки в цілому та окремих юридичних наук.

Предмет юридичної науки — об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, загальні та окремі закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурній багатоманітності. Якщо предмет юридичної науки — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то предмет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елемент юридичної дійсності.[2] Як і будь-яку науку, юриспруденцію з-поміж інших суспільних наукових дисциплін вирізняє своєрідність її предмета, тобто тих особливих закономірностей, об'єктивних законів, що нею вивчаються. Таким предметом виступають специфічні закономірності права і держави (державно-правові закономірності). Державно-правова закономірність — це об'єктивний, необхідний, суттєвий, для певних умов загальний і сталий зв'язок державно-правових явищ між собою, а також з іншими соціальними феноменами, який безпосередньо обумовлює і впроваджує якісну визначеність цих явищ, що проявляється в їхніх юридичних властивостях. Інакше кажучи, це такий зв'язок, котрий юридично опосередковує:

а) соціальну детермінованість;

б) структуру функціонування і розвиток;

в) соціальну активність, дієвість державно-правових явищ.

Наявність специфічних державно-правових закономірностей якраз і виступає об'єктивною основою для виділення юриспруденції у самостійну науку в усій системі суспільнознавства.