Відмінності між версіями «Єретичка»
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Єретичка, -ки, '''''ж. ''= '''Єретиця. '''Полт. | '''Єретичка, -ки, '''''ж. ''= '''Єретиця. '''Полт. | ||
[[Категорія:Єр]] | [[Категорія:Єр]] | ||
| − | + | [[Файл:Єретичка.jpg|міні]] | |
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).=== | |
| − | == | + | ЄРЕТИ́ЧКА, и, жін. Жіночий рід до єретик. |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ЄРЕТИ́К, а, чол. | |
| + | |||
| + | 1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся. Щоб усі слов'яни стали Добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий! (Тарас Шевченко, I, 1951, 264); Всіх, хто не визнавав уніатської церкви, [польський] уряд оголосив єретиками (Історія УРСР, 1953, 161); * У порівняннях. Не йде старий до вечерні, сидить, мов єретик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 25). | ||
| + | 2. перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | uk.wikipedia.org | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 499. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 498. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | + | http://sum.in.ua/s/jeretychka | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 11:33, 17 листопада 2016
Єретичка, -ки, ж. = Єретиця. Полт.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
ЄРЕТИ́ЧКА, и, жін. Жіночий рід до єретик.
ЄРЕТИ́К, а, чол.
1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся. Щоб усі слов'яни стали Добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий! (Тарас Шевченко, I, 1951, 264); Всіх, хто не визнавав уніатської церкви, [польський] уряд оголосив єретиками (Історія УРСР, 1953, 161); * У порівняннях. Не йде старий до вечерні, сидить, мов єретик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 25). 2. перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.
Див. також
uk.wikipedia.org
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 499.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 498.
