Відмінності між версіями «Томити»
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ТОМИТИ, томлю, томиш; мн. томлять; недок., перех., рідко без додатка. | |
+ | 1. Доводити до втоми кого-, що-небудь. Потягло на захід військо,.. А попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги, Чорний поступа Клобук (Іван Франко, XIII, 1954, 368); [Стеха (до хлопців):] Завтра знов за тяжку працю: на гаряче сонце, на спеку, спину гнути, ніженьки томити, рученьки мозолити, кривавим потом умиватися!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 485); Насамперед не турбуйся, я здоров, хоч трохи втомлений, бо хоч сплю і бережусь, а все-таки дорога томить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 320); Мав [Дорко] хвальну звичку не кидати не зробленого, то бувало сидів пізно поза північ при лампі і томив свою сивіючу голову і короткозорі очі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 38); Вдруге тут його зустріла, Томить очей не довелось, Вже багато діла, Шукає ж молодість знайомств (Павло Усенко, Шість, 1940, 55); На вози присідати Какора не велів, щоб не томити коней (Павло Загребельний, Диво, 1968, 144). | ||
+ | 2. Мучити, знесилювати, виснажувати. Сни страшні всю ніч його [Каїна] томили. Він кидавсь і кричав (Іван Франко, X, 1954, 376); Чи вповиває тінь, чи томить нас проміння, Чи впала сарана, гяури палять дім. Усе німуєш ти [Чатир-Даг] в замисленні тяжкім (Микола Зеров, Вибр., 1966, 433); Ряд мислей голову томив, Мішались думоньки безсилі (Павло Грабовський, I, 1959, 206); З самого рання летять чайки в поля, у глиб суходолу, летять, мов на роботу, і трудяться, аж поки спека не вдарить. Працювали б і далі, якби було де напитись, — А щоб їх згага не томила, розставили б ви їм там, у степу, коритця з водою, — порадив якось Горпищенко-чабан голові робіткому (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 25); | ||
+ | // Болісно турбувати, гнітити (про почуття, переживання). — Я шість літ мучився, шість літ томила мене ненависть, хоч той чоловік нічого не зробив мені... (Мирослав Ірчан, II, 1958, 302). | ||
+ | 3. спец. Витримувати в певних умовах, переробляючи на щось, надаючи відповідних якостей. З пнів та коріння томив [Шембек] вугілля, гнав дьоготь, випалював поташ і скипидар (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 189). | ||
+ | 4. мет. Піддавати тривалому нагріванню (напр., чавун) для надання більшої в'язкості. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | <gallery> | |
+ | Pork liver pate3.jpg | ||
+ | <gallery> | ||
+ | 384588028.jpg | ||
+ | </gallery> | ||
+ | <gallery> | ||
+ | Panichnij-strah 2.jpg | ||
+ | </gallery> | ||
+ | </gallery> | ||
+ | |||
− | |||
− | |||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [ | + | [http://sum.in.ua/s/tomyty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] |
− | + |
Поточна версія на 21:13, 18 жовтня 2016
Томити, -млю́, -миш, гл. Томить. Чому не лежиш, нащо ноги томиш? Драг. 3. Ручок своїх не томитимеш. Мил. 148. Побий моїх лихих, що душу мою томлять. К. Псал. 318. Своє серденько томлю. Грин. III. 394.
Сучасні словники
ТОМИТИ, томлю, томиш; мн. томлять; недок., перех., рідко без додатка. 1. Доводити до втоми кого-, що-небудь. Потягло на захід військо,.. А попереду, мов крук, Провідник, що зна дороги, На коні, не томить ноги, Чорний поступа Клобук (Іван Франко, XIII, 1954, 368); [Стеха (до хлопців):] Завтра знов за тяжку працю: на гаряче сонце, на спеку, спину гнути, ніженьки томити, рученьки мозолити, кривавим потом умиватися!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 485); Насамперед не турбуйся, я здоров, хоч трохи втомлений, бо хоч сплю і бережусь, а все-таки дорога томить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 320); Мав [Дорко] хвальну звичку не кидати не зробленого, то бувало сидів пізно поза північ при лампі і томив свою сивіючу голову і короткозорі очі (Осип Маковей, Вибр., 1954, 38); Вдруге тут його зустріла, Томить очей не довелось, Вже багато діла, Шукає ж молодість знайомств (Павло Усенко, Шість, 1940, 55); На вози присідати Какора не велів, щоб не томити коней (Павло Загребельний, Диво, 1968, 144). 2. Мучити, знесилювати, виснажувати. Сни страшні всю ніч його [Каїна] томили. Він кидавсь і кричав (Іван Франко, X, 1954, 376); Чи вповиває тінь, чи томить нас проміння, Чи впала сарана, гяури палять дім. Усе німуєш ти [Чатир-Даг] в замисленні тяжкім (Микола Зеров, Вибр., 1966, 433); Ряд мислей голову томив, Мішались думоньки безсилі (Павло Грабовський, I, 1959, 206); З самого рання летять чайки в поля, у глиб суходолу, летять, мов на роботу, і трудяться, аж поки спека не вдарить. Працювали б і далі, якби було де напитись, — А щоб їх згага не томила, розставили б ви їм там, у степу, коритця з водою, — порадив якось Горпищенко-чабан голові робіткому (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 25); // Болісно турбувати, гнітити (про почуття, переживання). — Я шість літ мучився, шість літ томила мене ненависть, хоч той чоловік нічого не зробив мені... (Мирослав Ірчан, II, 1958, 302). 3. спец. Витримувати в певних умовах, переробляючи на щось, надаючи відповідних якостей. З пнів та коріння томив [Шембек] вугілля, гнав дьоготь, випалював поташ і скипидар (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 189). 4. мет. Піддавати тривалому нагріванню (напр., чавун) для надання більшої в'язкості.
Ілюстрації
</gallery>
Зовнішні посилання
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)