Відмінності між версіями «Дмухати»
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Дм]] | [[Категорія:Дм]] | ||
| + | [[Файл:Дмухати.jpg|міні]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ДМУХАТИ, аю, аєш, недок. | |
| − | + | 1. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. — Ось гляньте, який гладкий! — і Рудик дмухав вівчарикові між пір'ячко, щоб показати, який він гладкий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Музиканти завзято дмухали в свої труби (Олесь Гончар, I, 1954, 323); Ігор натирав ґудзики крейдою, чистив їх суконкою, дмухав на них, навіть слинив (Іван Багмут, Щасл. день... 1951, 105); | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | // чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь. — О, вона вже не прийде сюди! — весело відповіла панна, сідаючи біля мене і дмухаючи мені дим із своєї папіроски просто з очі (Іван Франко, IV, 1950, 288); Бурлака присунувся до Василини ще ближче та есе дмухав на неї смердючим тютюном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 100). | |
| + | 2. Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти. Та вітер, бач, дмухав Усе по діброві (Метлинський і Костомаров. Тв., 1906, 346); У відчинену кватирку дмухав пахучий вітрець (Олесь Донченко, I, 1956, 371); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Петро Панч, В дорозі, 1959, 47). | ||
| + | |||
| + | дмухати — аю, аєш, недок. 1) Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. || чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого небудь. 2) Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти … | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B2%27%D1%8F | ||
| + | Дмухати у вухо - Розносити чутки | ||
| + | |||
| + | https://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%B4%D0%BC%D1%83%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%B8 | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 313. | ||
| + | |||
| + | Український тлумачний словник | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/Dmukhaty | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин] |
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 14:12, 17 листопада 2016
Дмухати, -хаю, -єш, одн. в. дмухнути, -ну, -неш, гл. 1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. Не дам у кашу собі дмухати. Нe позволю вмѣшиваться въ мое дѣло. МВ. (КС. 1902. X. 147). 2) Только въ несов. в. Пыхтѣть. Росердився та так дмуха, що й не приступай. Черкас. у. Въ слѣдующихъ значеніяхъ употребляется только однокр. в.: 3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. Лебедин. у. 4) Выпить, осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду. Екатерин. г. 5) Побѣжать, поѣхать, махнуть. Дмухнім лиш братці, ми до неї. Котл. Ен. Буйволи на сонці помліли; як угляділи воду, так до води й дмухнули. Драг. 3. Дмухнути драла. Быстро уйти, удрать. Ном. № 4413.
Сучасні словники
ДМУХАТИ, аю, аєш, недок. 1. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. — Ось гляньте, який гладкий! — і Рудик дмухав вівчарикові між пір'ячко, щоб показати, який він гладкий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 220); Музиканти завзято дмухали в свої труби (Олесь Гончар, I, 1954, 323); Ігор натирав ґудзики крейдою, чистив їх суконкою, дмухав на них, навіть слинив (Іван Багмут, Щасл. день... 1951, 105);
// чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь. — О, вона вже не прийде сюди! — весело відповіла панна, сідаючи біля мене і дмухаючи мені дим із своєї папіроски просто з очі (Іван Франко, IV, 1950, 288); Бурлака присунувся до Василини ще ближче та есе дмухав на неї смердючим тютюном (Нечуй-Левицький, II, 1956, 100). 2. Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти. Та вітер, бач, дмухав Усе по діброві (Метлинський і Костомаров. Тв., 1906, 346); У відчинену кватирку дмухав пахучий вітрець (Олесь Донченко, I, 1956, 371); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Петро Панч, В дорозі, 1959, 47).
дмухати — аю, аєш, недок. 1) Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. || чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого небудь. 2) Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти …
Див. також
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B2%27%D1%8F Дмухати у вухо - Розносити чутки
https://ru.wiktionary.org/wiki/%D0%B4%D0%BC%D1%83%D1%85%D0%B0%D1%82%D0%B8
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 313.
Український тлумачний словник
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]
