Відмінності між версіями «Шлюбити»
(опис слова) |
(опис слова) |
||
| (не показано 8 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | [[Файл:Шлюбити.jpg|міні]] | ||
'''Шлю́бити, -блю, -биш, '''''гл. ''= '''Шлюбувати. '''''Возьми сі тую, котру вірно любиш, що перед Богом і людьми шлюбиш. ''Гол. І. 347. | '''Шлю́бити, -блю, -биш, '''''гл. ''= '''Шлюбувати. '''''Возьми сі тую, котру вірно любиш, що перед Богом і людьми шлюбиш. ''Гол. І. 347. | ||
[[Категорія:Шл]] | [[Категорія:Шл]] | ||
| Рядок 4: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
ШЛЮБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Ольга Кобилянська, II, 1956, 302). | ШЛЮБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Ольга Кобилянська, II, 1956, 302). | ||
| + | |||
шлюбовати (шлюбувати) обіцяти, заручати | шлюбовати (шлюбувати) обіцяти, заручати | ||
| + | |||
| + | ЗАРУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАРУЧИТИСЯ, учуся, учишся, док. | ||
| + | 1. Ставати нареченою або нареченим. [Горпина Корніївна:] Нащо ти топтав до неї стежку, нащо заручався, коли ти не думав її брати? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 526); [Виборний:] Чом ти, йолопе, не кланяєшся пану возному та не поздоровиш його? Адже бачиш — він заручився (Іван Котляревський, II, 1953, 28); Ти була гідна дружина тому, з ким навік заручилась (Леся Українка, IV, 1954, 284); [Тарас:] Раніше, ніж рушати за кордон, я мушу заручитись (Сава Голованівський, Драми, 1958, 61). | ||
| + | |||
| + | 2. тільки док., чим. Наперед забезпечити собі чию-небудь підтримку, згоду і т. ін. Тут ніхто не докорятиме його «хлопською» вірою, ані мізерним маєтком. На соймику магнати демократичні, щоб заручитися голосами середньої та дрібної шляхти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 29). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| + | [[Файл:Шлюбити 2.jpg|міні|центр]] | ||
| + | [[Файл:Шлюбити 1.jpg|міні|центр]] | ||
| − | + | =Медіа= | |
| + | https://www.youtube.com/watch?v=jL1Ww1GDpRk | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 | ||
| + | |||
https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 | https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 | ||
| Рядок 17: | Рядок 28: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 492. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 492. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 298. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
http://sum.in.ua/s/Shljubuvaty | http://sum.in.ua/s/Shljubuvaty | ||
| + | |||
http://staroukr.academic.ru/5022/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 | http://staroukr.academic.ru/5022/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 | ||
| + | |||
| + | http://sum.in.ua/s/zaruchatysja | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 20:11, 18 жовтня 2016
Шлю́бити, -блю, -биш, гл. = Шлюбувати. Возьми сі тую, котру вірно любиш, що перед Богом і людьми шлюбиш. Гол. І. 347.
Зміст
Сучасні словники
ШЛЮБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Ольга Кобилянська, II, 1956, 302).
шлюбовати (шлюбувати) обіцяти, заручати
ЗАРУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАРУЧИТИСЯ, учуся, учишся, док. 1. Ставати нареченою або нареченим. [Горпина Корніївна:] Нащо ти топтав до неї стежку, нащо заручався, коли ти не думав її брати? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 526); [Виборний:] Чом ти, йолопе, не кланяєшся пану возному та не поздоровиш його? Адже бачиш — він заручився (Іван Котляревський, II, 1953, 28); Ти була гідна дружина тому, з ким навік заручилась (Леся Українка, IV, 1954, 284); [Тарас:] Раніше, ніж рушати за кордон, я мушу заручитись (Сава Голованівський, Драми, 1958, 61).
2. тільки док., чим. Наперед забезпечити собі чию-небудь підтримку, згоду і т. ін. Тут ніхто не докорятиме його «хлопською» вірою, ані мізерним маєтком. На соймику магнати демократичні, щоб заручитися голосами середньої та дрібної шляхти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 29).
Ілюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=jL1Ww1GDpRk
Див. також
https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 492.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 298.
Зовнішні посилання
http://sum.in.ua/s/Shljubuvaty
http://staroukr.academic.ru/5022/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8
