Відмінності між версіями «Кут»

Поточна версія на 20:35, 10 квітня 2016

Кут, -та, м. 1) Уголъ. Запалю я крайню хату на всі штирі кути. Гол. IV. 448. Мого Василя поховали за цвинтарем у куті. Федьк. Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть. Ном. № 1122. 2) Пространство земли въ углѣ, образованномъ двумя сливающимися рѣками. Зробила той кут якась річка самотека, павши у річку Остер. К. ЧР. 257. 3) Свиной хлѣвъ. Вх. Лем. 430. См. Кутець. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 46. См. Куток. Ум. Кутик, куток.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КУТ, а, чол. 1. Геометрична фігура, утворена двома лініями, що виходять із однієї точки; // Така фігура, утворена лініями яких-небудь предметів, знаків і т. ін. В небі пролітали журавлі, спрямовуючи вістря кутів на південь, Закарпаття, Дунай... (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 155).

Кут зору див. зір; Під кутом — утворюючи по відношенню до чого-небудь таку фігуру. Дорога враз повернула, зламавшись майже під прямим кутом (Юрій Смолич, I, 1958, 44); — Дивіться, під яким кутом ця траншея стояла до нас... (Олесь Гончар, III, 1959, 62); Дві сірувато-зелені скелі стояли під кутом одна до одної (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 136). ♦ Згладжувати (згладити) гострі кути — не братися за розв'язання складних питань. Партія вчить нас не згладжувати гострих кутів, не тікати від питань, які вважаються нібито дрібними (Радянська Україна, 9.II 1957, 1); Обминати гострі кути— уникати принципової постановки питання. — Ти цупко тримаєшся за рятівне коло, на якому начертано: «Не псувати стосунки, дотримуватись зі всіма згоди, не псувати настрій начальству, обминати гострі кути...» (Натан Рибак, Час, 1960, 764). 2. Те саме, що куток 1. З тяжким стогоном кинулася [Марина] в кут хати й затулила вуха(Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 168); Мати задержала зошит у руках і, усівши спокійно в кут старенької софи, гляділа мовчки на.. обличчя сина (Ольга Кобилянська, II, 1956, 304).

Із кута в кут ходити (тинятися і т. ін.) — те саме, що Із кутка в куток ходити (тинятися і т. ін.) (див. куток). Він ходив по кімнаті із кута в кут, про щось пильно думаючи (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 218). 3. розм. Те саме, що куток 2. [Предслава:] Ми жебраки, Нещасні, без кута, без кусня хліба! (Іван Франко, IX, 1952, 206); // Частина житлового приміщення (будинку, квартири чи кімнати), призначена для кого-, чого-небудь. Пан Адам молотив на току, пані Констанція не вилазила з свого кута(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Його донька була за куховарку в господаря, і старий мав із нею кут у кухні (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 15); Кут меншої кімнати, відокремлений перегородкою з дикту й матового скла, мав служити завідувачеві лабораторій кабінетом (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 13). 4. чого, який. Частина якої-небудь території, місцевості. В найдальшім куті острова висока гора шпилем подралась до неба (Олекса Стороженко, I, 1957, 398); Як тільки з далекого кута села.. розлягалось його глухе дудніння, вона вискакувала надвір (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Сходяться надвечір дівчата з верхнього кута по воду(Степан Тудор, Народження, 1941, 4). ♦ Загнати (завести) в [тісний, глухий] кут — поставити в безвихідне становище. І няньчину всю рать розбили, — Скалічили, розпотрошили І всіх в тісний загнали кут(Іван Котляревський, I, 1952, 183); Розкладається буржуазне суспільство, вичерпавши свої творчі сили, завівши культуру, цивілізацію в глухий кут (Василь Еллан, II, 1958, 122); Інтерпеляція білогвардійців була, очевидно, колективна і розрахована на те, щоб загнати нас у глухий кут (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 174); Заходити (зайти) в [глухий] кут — потрапляти в безвихідне становище. — Чим більше я розмірковувала про своє становище, тим більше заходила в кут, не знаходячи виходу (Петро Колесник, Терен.., 1959, 339). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 417.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Кут, -та, м. 1) Уголъ. Запалю я крайню хату на всі штирі кути. Гол. IV. 448. Мого Василя поховали за цвинтарем у куті. Федьк. Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть. Ном. № 1122. 2) Пространство земли въ углѣ, образованномъ двумя сливающимися рѣками. Зробила той кут якась річка самотека, павши у річку Остер. К. ЧР. 257. 3) Свиной хлѣвъ.Вх. Лем. 430. Cм. кутець. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 46. Cм. куток. Ум.кутик, куток.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

кут -а́, ч. 1) Геометрична фігура, утворена двома лініями, що виходять з однієї точки. || Така фігура, утворена лініямияких-небудь предметів, знаків і т. ін. 2) Те саме, що куток 1). 3) розм. Те саме, що куток 2). || Частина житлового приміщення (будинку, квартири чи кімнати), призначенадля кого-, чого-небудь. 4) чого, який. Частина якої-небудь території, місцевості. •• Загна́ти в глухи́й кут — поставити в безвихідне становище.

ЯНДЕКС словари

кут Существительное

1. диал. (угол в избе) куток, -тка

Ілюстрації

Медіа

[1]

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Кут плоский — геометрична фігура, утворена двома променями (сторонами кута), які виходять з одної точки, що називаєтьсявершиною кута. Ряд практичних задач приводить до доцільності розглядати кут як фігуру, що утворюється при обертанні фіксованого променя навколо точки О (з якої виходить промінь) до заданого положення. У цьому випадку кут є мірою повороту променя. Таке визначення дозволяє узагальнити поняття кута: залежно від напрямку обертання розрізняють додатні й від'ємні кути, розглядають кути, більші від розгорнутого і повного, кути, рівні нулю тощо. В тригонометрії це дозволяє вивчати тригонометричні функції для будь-якого значення аргументу. Поняття кута узагальнюється також на різні об'єкти, що розглядаються в стереометрії.

[2]