Відмінності між версіями «Лій»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
| − | == | + | ==Словник Грінченка== |
| − | + | Лій, ло́ю, м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Ном. № 7660. Шкода й лою на лемішку. Ном. № 7600. | |
| − | == | + | ==Медична дія== |
| − | + | Сало в залежності від способу відгодівлі містить 88—94 відсотки чистого жиру, який за рівнем засвоюваності йде нарівні з молочним і риб'ячим жирами. Біологічна активність сала в п'ять разів вища, ніж яловичого жиру. За вмістом інших незамінних жирних кислот (близько 10 %) свиняче сало переважає вершкове масло. Окрім того, сучасна наука стверджує, що якість свинячого сала поліпшується при топленні. А його споживання в поєднанні з овочевими салатами попередить розвиток атеросклерозу. | |
| − | + | ==В мистецтві== | |
| − | + | У 2008 р. перше місце на фотоконкурсі газети «День» здобула світлина Любові Моторної «Це на п'ять». Ця фотографія також неодноразово використовувалася для ілюстрації статей газети[4][5][6]. Зображений на світлині шматок сала тримає українська поетеса, прозаїк і журналіст Тетяна Череп, яка працювала в той час директором Бобровицького районного історико-краєзнавчого музею. | |
| − | + | 2011 року у Львові художником Борисом Бергером було відкрито «перший і єдиний у світі» музей-ресторан «Сало».[7][8] | |
| − | + | Відомий в Україні «співаючий ректор» Михайло Поплавський записав пісню «Сало». | |
| − | + | ==Цікаві факти== | |
| − | + | В українській кухні сало набуло надзвичайної популярності. За частотою ужитку його можна порівняти з такими відомими національними стравами, як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є неповторною закускою в тому сенсі, що більшість народів вживає його переважно у вигляді смальцю, а українці їдять його шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами. | |
| − | == | + | |
| − | + | Сало здавна було особливо популярним в українців. Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, необхідних людському організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до цінних ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні, побудові клітинних мембран, допомагає роботі серцевого м'яза й знижує рівень холестерину. Навіть масло за своєю біологічною властивістю та вмістом жирних кислот поступається салу. | |
| − | == | + | Згадка про сало й фіксація цього слова міститься у вірменському манускрипті VII століття «Опис хозарської трапези». |
| + | |||
| + | Сало є традиційним продуктом не тільки в Україні, але й у Росії та Білорусі. Проте найбільшими шанувальниками сала у великій кількості жартів, анекдотів та фольклорних історій виступають саме українці. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | [[Файл:саало.jpg]] | ||
| − | + | [[Файл:сааало.jpg]] | |
| − | [[ | + | [[Файл:саааало.jpg]] |
| − | + | ||
Поточна версія на 15:57, 27 жовтня 2018
Словник Грінченка
Лій, ло́ю, м. Сало овецъ и рогатаго скота; свѣчное сало. Ні се лій, ні се масло. Ном. № 7660. Шкода й лою на лемішку. Ном. № 7600.
Медична дія
Сало в залежності від способу відгодівлі містить 88—94 відсотки чистого жиру, який за рівнем засвоюваності йде нарівні з молочним і риб'ячим жирами. Біологічна активність сала в п'ять разів вища, ніж яловичого жиру. За вмістом інших незамінних жирних кислот (близько 10 %) свиняче сало переважає вершкове масло. Окрім того, сучасна наука стверджує, що якість свинячого сала поліпшується при топленні. А його споживання в поєднанні з овочевими салатами попередить розвиток атеросклерозу.
В мистецтві
У 2008 р. перше місце на фотоконкурсі газети «День» здобула світлина Любові Моторної «Це на п'ять». Ця фотографія також неодноразово використовувалася для ілюстрації статей газети[4][5][6]. Зображений на світлині шматок сала тримає українська поетеса, прозаїк і журналіст Тетяна Череп, яка працювала в той час директором Бобровицького районного історико-краєзнавчого музею. 2011 року у Львові художником Борисом Бергером було відкрито «перший і єдиний у світі» музей-ресторан «Сало».[7][8] Відомий в Україні «співаючий ректор» Михайло Поплавський записав пісню «Сало».
Цікаві факти
В українській кухні сало набуло надзвичайної популярності. За частотою ужитку його можна порівняти з такими відомими національними стравами, як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є неповторною закускою в тому сенсі, що більшість народів вживає його переважно у вигляді смальцю, а українці їдять його шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.
Сало здавна було особливо популярним в українців. Йому віддавали перевагу, навіть не підозрюючи, що воно містить багато корисних речовин, необхідних людському організму. І, насамперед, — арахідонову кислоту, яка належить до цінних ненасичених жирів і бере участь в утворенні багатьох гормонів, а, отже, в холестериновому обміні, побудові клітинних мембран, допомагає роботі серцевого м'яза й знижує рівень холестерину. Навіть масло за своєю біологічною властивістю та вмістом жирних кислот поступається салу.
Згадка про сало й фіксація цього слова міститься у вірменському манускрипті VII століття «Опис хозарської трапези».
Сало є традиційним продуктом не тільки в Україні, але й у Росії та Білорусі. Проте найбільшими шанувальниками сала у великій кількості жартів, анекдотів та фольклорних історій виступають саме українці.
Ілюстрації
