Відмінності між версіями «Савул»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 21: Рядок 21:
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Original.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Original.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Savul.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Savul.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Суриков В.И. Портрет есаула в летней форме.jpg|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Суриков В.И. Портрет есаула в летней форме.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
 
{{#ev:youtube|PgFqL7IVZZQ}}
 
{{#ev:youtube|PgFqL7IVZZQ}}
 +
{{#ev:youtube|IvaqXZsxWyw}}
 +
{{#ev:youtube|Z5RbnIiYddE}}
 +
{{#ev:youtube|IjKwcLnMqOU}}
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==

Поточна версія на 21:01, 26 листопада 2015

Савул, -ла, савула, -ли, м. = Осавул, осавула.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови (1970-1980)

ОСАВУ́ЛА , и, ч., іст.

1. Прикажчик у панському маєтку. * У порівн. Онися Степанівна швидко оговталась з тією панщиною й командувала людьми, як панський осавула (Н.-Лев, III, 1956, 175).

2. рідко. Те саме, що осаву́л 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник 2006

ОСАВУ́ЛА — прикажчик у панському маєтку; осаву́л та осаву́ла часто вживаються як взаємозамінні синоніми.

Ілюстрації

Original.jpg Savul.jpg Суриков В.И. Портрет есаула в летней форме.jpg

Медіа

Див. також

Савула, як прізвище, скоріш за все, веде свою назву із двох тюркських слів: sav и ulla. Перше із них перекладається на українську мову як "слово", а друге з арабського - Allah («Бог») і має енетичне значення "від Бога". Таким чином, Савула - це "слово Аллаха".

Джерела та література

  1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 751.
  2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 421.

Зовнішні посилання