Відмінності між версіями «Дурак»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
(не показано 8 проміжних версій цього учасника)
Рядок 138: Рядок 138:
 
   
 
   
 
* Ворона й за море літає, та дурна вертається.
 
* Ворона й за море літає, та дурна вертається.
 +
 +
== '''Іванко-дурник''' ==
 +
Іванко-дурник (рос. Иван-дурак, Иванушка-дурачок, англ. Ivan the Fool) — частий персонаж російських народних казок. Іванко-дурник описується як симпатичний світловолосий і блакитноокий молодик. Згадується в таких російських казках як: «Свинка — золота щетинка», «Горбоконик», «Сивка-Бурка», «Іван селянський син і чудо-юдо», «Кінь, скатертина і ріжок» тощо.
 +
 +
В історіях, Іванко-дурник, зазвичай, зображується як мужичів син з бідної родини. Він, зазвичай, молодший з трьох братів, які, набагато розумніші, ніж він, проте які недобрі і заздрісні до нього.
 +
 +
Простота Івана і відсутність лукавства, завжди допомогають йому в його пригодах . Наприклад, він прислухається до свого серця, а не до розуму, він легко забуває про кривду і прагне допомогти іншим, навіть за свій рахунок. Його наївність, доброта і сміливість допомагають йому боротися з лиходіями, заводити друзів, завойовувати серця принцес і в кінцевому рахунку нагороджується.
 +
 +
Мораль цих історій в тому, що Іван-дурень, насправді, рідко дурень, він просто сприймаються таким завдяки своїй простоті характеру і веселістю. За однією з версій, персонаж «Іван-дурень», який був спочатку створений не був призначений бути дурнем взагалі. У той час (15-16 століття) російське слово «дурак» (укр. дурень) не мало негативної конотації, і використовувалося для позначення молодшого сина у родині. І тільки пізніше слово отримало нове значення, з якого виникла двозначність
 +
 +
 +
== ДУРЕНЬ ДУМКОЮ БАГАТІЄ ==
 +
=== Борис ГРІНЧЕНКО ===
 +
Наш Іван кохавсь у мріях -
 +
 +
Думкою літає
 +
 +
Та скарби усе знаходе,
 +
 +
Гроші здобуває.
 +
 +
 +
 +
Одного разу пішов він
 +
 +
На баштан до пана,
 +
 +
Огірочки молоденькі
 +
 +
Звабили Івана.
 +
 +
 +
 +
Взяв мішок Іван з собою,
 +
 +
Повен щоб набрати,
 +
 +
Та й почав він до баштану
 +
 +
Стиха плазувати.
 +
 +
 +
 +
Як підліз до огірочків,
 +
 +
Став він і гадає:
 +
 +
"Це їй-богу мені щастя
 +
 +
Зараз набігає.
 +
 +
 +
 +
Наберу цих огірків я
 +
 +
Повну лантушину,
 +
 +
А тоді візьму за їх я
 +
 +
Добру копійчину.
 +
 +
 +
 +
За ті гроші собі маю
 +
 +
Курочку купити,
 +
 +
А та курочка курчаток
 +
 +
Буде нам водити.
 +
 +
 +
 +
Я візьму оті курчата
 +
 +
Та й пошлю я жінку
 +
 +
Їх продати, і куплю я
 +
 +
За ті гроші свинку.
 +
 +
 +
 +
Наведе мені та свинка
 +
 +
Поросят чимало,
 +
 +
Будуть в мене і ковбаси,
 +
 +
Буде в мене й сало.
 +
 +
 +
 +
Тільки - ні! Ті поросята
 +
 +
Я не буду їсти,
 +
 +
А як виростуть, то й їх я
 +
 +
Теж продам у місті.
 +
 +
 +
 +
За ті ж гроші всі куплю я
 +
 +
Добрую коняку,
 +
 +
І вона роботу буде
 +
 +
Нам робити всяку.
 +
 +
 +
 +
А до того приведе ще
 +
 +
Лошачка такого,
 +
 +
Що швидкішого не буде
 +
 +
Коника ні в кого.
 +
 +
 +
 +
Лошачка того продам я,
 +
 +
Хату щоб купити,-
 +
 +
Біля хати ж щоб садочок,
 +
 +
Вишеньки та квіти.
 +
 +
 +
 +
А там далі і город щоб -
 +
 +
І його чимало,
 +
 +
Бо я хочу, щоб на ньому
 +
 +
Все там виростало.
 +
 +
 +
 +
Огірків теж насаджу я,
 +
 +
Бариша щоб мати...
 +
 +
Тільки горе, що такий то
 +
 +
Вже народ наш клятий:
 +
 +
 +
 +
Не вдержиш і огірочка,
 +
 +
Вирвуть все до краю,
 +
 +
Ну, байдуже, сторожів я
 +
 +
Добрих понаймаю.
 +
 +
 +
 +
А сам вийду потихеньку
 +
 +
Із своєї хати
 +
 +
Та й піду у сторожів тих
 +
 +
Варти вивіряти.
 +
 +
 +
 +
Так піду я понад краєм
 +
 +
Та й гукну: "Не спіте!
 +
 +
Гей, чи чуєте? Город мій
 +
 +
Добре бережіте!"
 +
 +
 +
 +
Та й згукнув Іван, мов справді
 +
 +
В нього вже те діло.
 +
 +
На баштані ж тому двоє
 +
 +
Сторожів сиділо,-
 +
 +
 +
 +
Як почули вони Йвана,
 +
 +
Кинулись до нього
 +
 +
Та й піймали зараз в руки
 +
 +
Із мішком дурного.
 +
 +
 +
 +
Попобили бідолаху,
 +
 +
Мали ще й в'язати...
 +
 +
Та вже вихопився якось
 +
 +
Та мерщій тікати!
 +
 +
 +
 +
Як вернувся, ще довгенько
 +
 +
Чув побиту спину,
 +
 +
Та нікому не хвалився
 +
 +
Про свою причину.
 +
 +
 +
 +
Та вже потім жінці якось
 +
 +
Розказав се діло,
 +
 +
Та - сусіді, трохи згодом
 +
 +
Всюди облетіло.
 +
 +
 +
 +
Почали тоді сміятись:
 +
 +
"Он як наші вміють,
 +
 +
Що думками із нічого
 +
 +
Швидко багатіють!"
 +
 +
 +
== Ілюстрації ==
 +
[[Зображення:Дурень.jpg|x140px]]    [[Зображення:Дурень_3.jpg|x140px]]  [[Зображення:Дурень_2.jpg|x140px]]  [[Зображення:Дурень_4.jpg|x140px]]
 +
 +
==Медіа==
 +
{{#ev:youtube| noAaS9upQ8Y}}
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2015 року]]
 +
[[Категорія:Ду]]

Поточна версія на 01:49, 25 листопада 2015

Дурак, -ка, м. = Дурень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись. Мет. 459.

Дурень

Дурень, дурник, дурко, дурбецело — дурна, нерозумна, недалека, інтелектуально обмежена людина.[1]

В українській розмовній річі також використовують словосполучення: набитий дурень (безнадійний, заплішений), дурна голова, вісімнадцятий туман, мідний лоб (нерозумна і вперта людина), голова з вухами (людина, позбавлена кмітливості)

Дурень:

  • Дурень — дурна, нерозумна людина.
  • Дурень — простонародне позначення олігофрена (розумово відсталої людини).
  • «Дурень» — популярна карткова гра.

Прислів`я та приказки про дурних

Бібліотека школяра

  • Із ним говорить, так треба гороху наїстись.
  • Дурному по пояс, а розумний сухим пройде.
  • На що йому рушниця, коли він стріляти не вміє.
  • З твоїм умом тільки в горосі сидіть.
  • Дурний розумного, а п'яний тверезого не любить.
  • Лоб широкий, а в голові тісно.
  • Носить голову тільки для шапки.
  • Голова як казан, а розуму ні ложки.
  • Під носом зійшло, а в голові не посіяно.
  • У нього горище без даху.
  • Подивився дурний на дурного та й похитав головою.
  • Що він дурень, так про це й рідна мати скаже.
  • Дурнів ні орють ні сіють: самі родяться.
  • Голова, як у вола, а все говорить мала.
  • П'яниця проспиться, а дурень ніколи.
  • Дурний та малий, що побачать, те й просять.
  • Дурний і хату спалить, так огневі рад.
  • Яким на світ показався, таким і під старість остався.
  • У дурного розумний, як більмо на оці.
  • Поки дурний наговориться, а розумний наробиться.
  • Дурень киснить, а розумний мислить.
  • За дурня несуть відповідь розумні.
  • Як порожньо в голові, то порожньо і в руках.
  • Нема в голові — нема і в гамані.
  • Не дав Бог ума — найдеться сума.
  • Як мама не вділила, то й коваль не викує.
  • Дурневі дати волю — що дитині бритву.
  • Дурню дай пошану, а він кричить: де я сяду.
  • Хоч за гроші відкупись, а від дурня сторонись.
  • Дурак такого нав'яже, що й розумний не розв'яже.
  • Дурню і чорт дорогу дає.
  • З дурнем вести розмову — що віять полову.
  • З дурнем говорить — що об стіну горохом бить.
  • У дурня бійкою ума не доб'єшся.
  • Дурень ні до ради, ні до звади.
  • Дурень думкою багатіє, а злиднем живе.
  • В очах миготить, а в голові не світиться.
  • Голова велика, а розуму мало.
  • Голова кобиляча, а розум курячий.
  • Великий до неба, а дурний як треба.
  • Не має третьої клепки в голові.
  • Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
  • Ворона літає, а дурень голову задирає.
  • Ані ївши, ані пивши, скачи дурню ошалівши.
  • Поїхав у поле вітру шукати.
  • Дурний не спить, а все йому сниться.
  • Дурний та малий здебільшого кажуть правду.
  • Дурень, у бочці сидячи, вовка за хвіст піймав.
  • Не будь дурнів на світі, то й розуму б не стало.
  • Чужий дурень — сміх, а свій дурень — стид.
  • Цей не зійде з ума, бо нема з чого.
  • Дурневі не страшно з ума зійти.
  • Радий дурень, що найшов дурнішого за себе.
  • Радий, як дурний в червоній шапці.
  • З бороною по воду поїхав, а з ціпом рибу вудить.
  • Чорт його не візьме, а Богові він не потрібен.
  • За дурною головою і ногам біда.
  • Дурень, а головою об стіну не б'є.
  • Вискочив —- як дурень із конопель.
  • Ворона й за море літає, та дурна вертається.

Іванко-дурник

Іванко-дурник (рос. Иван-дурак, Иванушка-дурачок, англ. Ivan the Fool) — частий персонаж російських народних казок. Іванко-дурник описується як симпатичний світловолосий і блакитноокий молодик. Згадується в таких російських казках як: «Свинка — золота щетинка», «Горбоконик», «Сивка-Бурка», «Іван селянський син і чудо-юдо», «Кінь, скатертина і ріжок» тощо.

В історіях, Іванко-дурник, зазвичай, зображується як мужичів син з бідної родини. Він, зазвичай, молодший з трьох братів, які, набагато розумніші, ніж він, проте які недобрі і заздрісні до нього.

Простота Івана і відсутність лукавства, завжди допомогають йому в його пригодах . Наприклад, він прислухається до свого серця, а не до розуму, він легко забуває про кривду і прагне допомогти іншим, навіть за свій рахунок. Його наївність, доброта і сміливість допомагають йому боротися з лиходіями, заводити друзів, завойовувати серця принцес і в кінцевому рахунку нагороджується.

Мораль цих історій в тому, що Іван-дурень, насправді, рідко дурень, він просто сприймаються таким завдяки своїй простоті характеру і веселістю. За однією з версій, персонаж «Іван-дурень», який був спочатку створений не був призначений бути дурнем взагалі. У той час (15-16 століття) російське слово «дурак» (укр. дурень) не мало негативної конотації, і використовувалося для позначення молодшого сина у родині. І тільки пізніше слово отримало нове значення, з якого виникла двозначність


ДУРЕНЬ ДУМКОЮ БАГАТІЄ

Борис ГРІНЧЕНКО

Наш Іван кохавсь у мріях -

Думкою літає

Та скарби усе знаходе,

Гроші здобуває.


Одного разу пішов він

На баштан до пана,

Огірочки молоденькі

Звабили Івана.


Взяв мішок Іван з собою,

Повен щоб набрати,

Та й почав він до баштану

Стиха плазувати.


Як підліз до огірочків,

Став він і гадає:

"Це їй-богу мені щастя

Зараз набігає.


Наберу цих огірків я

Повну лантушину,

А тоді візьму за їх я

Добру копійчину.


За ті гроші собі маю

Курочку купити,

А та курочка курчаток

Буде нам водити.


Я візьму оті курчата

Та й пошлю я жінку

Їх продати, і куплю я

За ті гроші свинку.


Наведе мені та свинка

Поросят чимало,

Будуть в мене і ковбаси,

Буде в мене й сало.


Тільки - ні! Ті поросята

Я не буду їсти,

А як виростуть, то й їх я

Теж продам у місті.


За ті ж гроші всі куплю я

Добрую коняку,

І вона роботу буде

Нам робити всяку.


А до того приведе ще

Лошачка такого,

Що швидкішого не буде

Коника ні в кого.


Лошачка того продам я,

Хату щоб купити,-

Біля хати ж щоб садочок,

Вишеньки та квіти.


А там далі і город щоб -

І його чимало,

Бо я хочу, щоб на ньому

Все там виростало.


Огірків теж насаджу я,

Бариша щоб мати...

Тільки горе, що такий то

Вже народ наш клятий:


Не вдержиш і огірочка,

Вирвуть все до краю,

Ну, байдуже, сторожів я

Добрих понаймаю.


А сам вийду потихеньку

Із своєї хати

Та й піду у сторожів тих

Варти вивіряти.


Так піду я понад краєм

Та й гукну: "Не спіте!

Гей, чи чуєте? Город мій

Добре бережіте!"


Та й згукнув Іван, мов справді

В нього вже те діло.

На баштані ж тому двоє

Сторожів сиділо,-


Як почули вони Йвана,

Кинулись до нього

Та й піймали зараз в руки

Із мішком дурного.


Попобили бідолаху,

Мали ще й в'язати...

Та вже вихопився якось

Та мерщій тікати!


Як вернувся, ще довгенько

Чув побиту спину,

Та нікому не хвалився

Про свою причину.


Та вже потім жінці якось

Розказав се діло,

Та - сусіді, трохи згодом

Всюди облетіло.


Почали тоді сміятись:

"Он як наші вміють,

Що думками із нічого

Швидко багатіють!"


Ілюстрації

Дурень.jpg Дурень 3.jpg Дурень 2.jpg Дурень 4.jpg

Медіа

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Дурак&oldid=145708