Відмінності між версіями «Рівновага»

Поточна версія на 22:35, 24 листопада 2015

Словник Грінченка

Рівновага, -ги, ж. Равновѣсіе. Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. К. ЦН. 287. Він держить вітри у рівновазі. К. Іов. 60.

Сучасні словники

Словник української мови

[1]

РІВНОВА́ГА, и, жін. 1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил.

▲ Органи рівноваги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі. Рівновага сил, мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло.

2. Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі. // перен. Спокійний душевний стан людини. Вона сиділа перед ним спокійна, врівноважена, сама дивуючись цій раптовій рівновазі (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 179);

♦ Вибивати (вибити) з рівноваги див. вибивати; Виводити (вивести) з рівноваги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін. Виходити (вийти) з рівноваги див. виходити; Втрачати (втратити, губити, загубити і т. ін.) рівновагу: а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись. б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння. Душевна рівновага — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін. Утримувати (тримати, утримати і т. ін.) рівновагу — певними зусиллями зберігати стійке положення.

3. перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

РІВНОВА́ГА-и, ж. 1) Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Динамічна рівновага. Теплова рівновага.

••О́ргани рівнова́ги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі.

••Рівнова́га сил мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло.

2) Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі. || перен. Спокійний душевний стан людини.

••Виво́дити (ви́вести) з рівнова́ги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін.

••Втрача́ти рівнова́гу — а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись;

б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння.

••Душе́вна рівнова́га — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін.

3) перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим.

••Екологі́чна рівнова́га — баланс компонентів, що утворюють довкілля, і природних процесів, які призводять до довготривалого існування екосистеми.

Ілюстрації

Джерела та література

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 20.
2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 550. Словник української мови
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і доповн.)/Уклад. Голова . ред. В.Т. Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2001.-с.1440 с. Ст. 1032
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і доповн.)/Уклад. Голова . ред. В.Т. Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2005.-с.1728 с.Ст. 1224