Відмінності між версіями «Довід»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''І. Довід, -воду, '''''м. ''1) Доказательство, доводъ. ''Доводами доведений. Що казати перед гро...)
 
 
(не показані 12 проміжних версій ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
'''І. Довід, -воду, '''''м. ''1) Доказательство, доводъ. ''Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. ''Мир. Пов. І. 160. ''Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькови скорботи. ''Мир. Пов. ІІ. 42. 2) '''Довід дати чому'''. Управиться, сладить. ''Не дав доводу ділові. ''Черк. у. ''Він готовому доводу не дав, а то щоб придбав ще. ''Черк. у.  
+
'''І. Довід, -воду, '''''м. ''1) Доказ.Доводи ''Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. ''Мир. Пов. І. 160. ''Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькови скорботи. ''Мир. Пов. ІІ. 42. 2) '''Довід дати чому'''. Упоратися, впоратися.''Не дав доводу ділові. ''Черк. у. ''Він готовому доводу не дав, а то щоб придбав ще. ''Черк. у.  
  
 
'''ІІ. Довід, -ду, '''''м. ''= '''Довідки. '''''Поїхав на довід. ''НВолын. у. ''Та й пустивсь слідком за нею на розгляд і довід. ''Мкр. Н. 11.  
 
'''ІІ. Довід, -ду, '''''м. ''= '''Довідки. '''''Поїхав на довід. ''НВолын. у. ''Та й пустивсь слідком за нею на розгляд і довід. ''Мкр. Н. 11.  
  
 
[[Категорія:До]]
 
[[Категорія:До]]
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
'''ДО́ВІД''', воду, чол. Певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Панас Мирний, III, 1954, 67); Вся стара полеміка польських соціал-демократів проти самовизначення націй побудована на доводі про «нездійснимість» його при капіталізмі (Ленін, 22, 1950, 302).
 +
 +
'''Довід''' — воду, ч. Рс. Довід, паспорт, обставина або річ, що переконує про шось. Без особистого доводу не є што пущати ся в далеку дорогу.
 +
''Словник лемківскої говірки.
 +
''
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Depositphotos 233897860-stock-photo-top-view-of-wooden-cubes.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Diskursivnoe-mishlenie.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Frans Hals - Portret van René Descartes.jpg|x140px]]
 +
|}
 +
 +
 +
 +
 +
 +
==Джерела та література==
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 334.
 +
 +
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 +
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Поточна версія на 23:12, 28 листопада 2021

І. Довід, -воду, м. 1) Доказ.Доводи Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. Мир. Пов. І. 160. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькови скорботи. Мир. Пов. ІІ. 42. 2) Довід дати чому. Упоратися, впоратися.Не дав доводу ділові. Черк. у. Він готовому доводу не дав, а то щоб придбав ще. Черк. у.

ІІ. Довід, -ду, м. = Довідки. Поїхав на довід. НВолын. у. Та й пустивсь слідком за нею на розгляд і довід. Мкр. Н. 11.

Сучасні словники

ДО́ВІД, воду, чол. Певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Панас Мирний, III, 1954, 67); Вся стара полеміка польських соціал-демократів проти самовизначення націй побудована на доводі про «нездійснимість» його при капіталізмі (Ленін, 22, 1950, 302).

Довід — воду, ч. Рс. Довід, паспорт, обставина або річ, що переконує про шось. Без особистого доводу не є што пущати ся в далеку дорогу. Словник лемківскої говірки.

Ілюстрації

Depositphotos 233897860-stock-photo-top-view-of-wooden-cubes.jpg Diskursivnoe-mishlenie.jpg Frans Hals - Portret van René Descartes.jpg



Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 334.