Відмінності між версіями «Призба»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ПРИЗЬБА, би, ж. = Призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина. Стор. МПр. 56. А в нашого господаря мальована присьба, | |
| + | |||
| + | Сіло собі кругом столу женчиків із триста… | ||
| + | |||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy Словарь української мови/ Упор.з дод.власн.матеріалу Б.Гринченко: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР,1958. Том 3. — С. 417.] | ||
| + | |||
| + | Призьба — [при/з'ба] -бие, д. і м. -б'і.; и, ж. | ||
| + | |||
| + | Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008 | ||
| + | |||
| + | Призьба - невисокий, переважно земляний насип вздовж стін хати знадвору … І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках (Шевч., І, 1963, 310); Призьба підмащена жовтогарячою глиною (Кучер, Зол. руки, 1948, 102). | ||
| + | |||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 622.] | ||
| + | |||
| + | При́зьба = при́зба = при́спа — не¬високий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору; місце для сидіння, відпочинку. І дід, і ба¬ба у неділю На призьбі вдвох собі си¬діли Гарненько, в білих сорочках (Т. Шевченко). | ||
| + | |||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 480.] | ||
| + | |||
| + | При́зьба — невеличкий зовнішній виступ у вигляді земляного насипу, влаштований з одного або кількох боків будівлі. Мав поширення в українському народному житловому будівництві. Википедия | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Поточна версія на 14:09, 24 листопада 2015
При́зба, -би, ж. Заваленка. Чуб. VII. 380.
Зміст
Сучасні словники
ПРИЗЬБА, би, ж. = Призба. Стара сиділа з дочкою на призьбі і здалека вгледіла сина. Стор. МПр. 56. А в нашого господаря мальована присьба,
Сіло собі кругом столу женчиків із триста…
Призьба — [при/з'ба] -бие, д. і м. -б'і.; и, ж.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008
Призьба - невисокий, переважно земляний насип вздовж стін хати знадвору … І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках (Шевч., І, 1963, 310); Призьба підмащена жовтогарячою глиною (Кучер, Зол. руки, 1948, 102).
При́зьба = при́зба = при́спа — не¬високий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору; місце для сидіння, відпочинку. І дід, і ба¬ба у неділю На призьбі вдвох собі си¬діли Гарненько, в білих сорочках (Т. Шевченко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 480.
При́зьба — невеличкий зовнішній виступ у вигляді земляного насипу, влаштований з одного або кількох боків будівлі. Мав поширення в українському народному житловому будівництві. Википедия
Ілюстрації
|
|
|
|
