Відмінності між версіями «Слабий»

Поточна версія на 19:56, 24 листопада 2015

Слабий, -а, -е. Больной. На ліжку лежала слаба. Левиц. Пов. 288. Дитина у його дуже слаба, мабуть умре. Канев. у. Батько слабий лежить. Канев. у. Ум. Слабенький, слабе́сенький.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЛАБИ́Й, а, е. 1. Хворий, недужий. У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик (Леся Українка, III, 1952, 487); Він довго не признавався, що він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив на роботу (Нечуй-Левицький II, 1956, 211); — Слабий я був, не міг битися, але ж не здригнулася рука: вабив ротмістра, як собаку (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 410); * У порівняннях. — Чого він став такий блідий, як смерть, та нижденний, неначе слабий? (Нечуй-Левицький, II, 1956, 344); // у знач. ім. слабий, бого, чол.; слаба, бої, жін. Хвора людина. [Диякон (до Нартала):] Тебе прошу, посидь коло слабого, поки ми з панею зготуєм купіль (Леся Українка, II, 1951, 406); [Писар:] Гарна бісова дівчина: оком поведе — й слабого з постелі зведе(Карпенко-Карий, I, 1960, 47); Слаба жалібно стогнала день і ніч (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465); // на що, рідко чим. Хворий якою-небудь хворобою; ,у якого щось болить. Недавно оселився тут один галичанин, слабий на туберкульоз (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 408); Миша давно вже поїхав у Холм, хоч трохи пізніше, як усі гімназисти, бо був слабий на горло (Леся Українка, V, 1956, 8); Червоні заплакані очі були сухі, як у людей, слабих гарячкою (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 69); // Який не відзначається міцністю (про здоров'я). Дорош знав, що працювати фізично йому буде тяжко, бо здоров'я його Ще слабе (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 110); // Який функціонує з відхиленнями від норми (про організм, його орган). Слабий організм; Слабі легені; Слабе серце. 2. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний. Слабий, боязливий, негарний з лиця, Він сирота був, без гнізда, без вітця (Іван Франко, XIII, 1954, 412); Третій чоловік, низенький, слабий, навіть трохи горбатенький, був усім відомий Коростильов(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464); // у знач. ім. слабий, бого, чол.; слаба, бої, жін. Той, хто не має великої фізичної сили. Слабий з дужим не борись (Номис, 1864, № 1417); Хома любив Павла так, як слабий любить сильного (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 372); // В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м'язи і т. ін.). Смирнесенько коло молодиці сиділа ся дівчинка малая,.. часом горнучись до старої, що її з плачем обнімала й пригортала слабими, недолугими руками (Марко Вовчок, I, 1955, 369); Вона бігла, хоч ноги в неї були слабіші, ніж вчора (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 363); // Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. Тоді я був після хвороби ще слабий. Тепер трохи подужчав (Панас Мирний, V, 1955, 423); — Запав я у сніг; хоч що вже мучусь, не здвигну [сани] й на п'ядь. Конята змучені, і я слабий (Іван Франко, XIII, 1954, 38); Обличчя дівчинки порожевіло, але вона була ще така слаба, що не могла говорити і лежала з закритими очима (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 429); // Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. — Як я одружився, на перший рік послав нам бог сина, оцього Івана. Уродився він дуже слабий (Олекса Стороженко, I, 1957, 214); // Який погано, повільно росте (про рослину); // Який втратив колишню гостроту, притупився (про слух, зір, пам'ять). Не його слабим очам продивитися ту густу темноту, яка зараз обняла хату!.. (Панас Мирний, I, 1954, 321). ♦ Слаба стать див. стать; Слабий як учетверо мотуз, ірон. — дужий, сильний. 3. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером. Його натура була слаба,.. він хотів, як кажуть, щоб упасти і не вабитися (Панас Мирний, III, 1954, 186); Між родиною в печері На спині, слабий душею, Атта Троль лежить, задумавсь (Леся Українка, IV, 1954, 142). 4. Який не має великої сили, влади, великого впливу, авторитету. [Старий:] Той християнський бог від наших слабший, лиш над хоробами він має силу (Леся Українка, II, 1951, 519); Слаба держава; // у знач. ім. слабий, бого, чол.; слаба, бої, жін. Той, хто не має великої сили, влади, великого впливу, авторитету. Хто, коли, ставши в обороні бідних і слабих, не прийшов в розлад з можними й сильними?! (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 37); Ленін іде! Слово його беріте, Бідні, обдерті, слабі (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 5); // Який втратив свою воєнну міць, здатність до опору, наступу і т. ін. (про армію, її підрозділ). 5. Незначний силою, ступенем вияву. Я упав від мук; Захитався стяг в слабім стиску рук Серед темрява непрохідної (Павло Грабовський, I, 1959, 343); Із слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злітали [посмітюхи] поперед морди коня (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99); Слабий посміх; // Неяскравий, тьмяний. В обозі Турна тихо стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідих огоньків [вогників] (Іван Котляревський, I, 1952, 220); Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі-керосинки, кладучи слабі відсвіти на землю (Олесь Гончар, I, 1959, 37); // Неголосний, Все це сказано було поволі, хоча слабим, але рівним і рішучим голосом(Іван Франко, VI, 1951, 300); // Незначний, малий. Треба було робити, не дивлячись ні на слабу силу, ні на нездорове тіло, щоб не пропасти з голоду (Панас Мирний, I, 1954, 50); — Моя душа занадто мала для великих терпінь, мої сили занадто слабі... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 223).

Слабий вислів (вираз) — вислів, який не може передати всієї повноти почуттів, думок і т. ін. Я тпак звик до тебе, ні, це слабий вираз, краще, так поріднився з тобою, що ти мені потрібна, як повітря, як вода... (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 149).

6. Непереконливий, необґрунтований. Слабий доказ. 7. Який не досягає потрібного рівня розвитку; відсталий. — Ферма в нас була слаба, породистих корів не було, а тепер у артілі є новий завфермою, він це діло повернув(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 178); // Який не має певних знань, навиків і т. ін. Слабий фахівець; // Недосконалий у художньому відношенні. Поряд з хорошими віршами є вірші слабі, розтягнуті (Радянське літературознавство, 1, 1962, 13). ♦ Слаба голова — те саме, що Слабка голова (див. слабкий); Слаба струна (струнка) див. струна, струнка; Слабе місце; Слаба сторона — те саме, що Слабке місце; Слабка сторона (див. слабкий). Батареї сміливіше пристрілюються до гусениць [танка], колупають дорогу, луплять в лоб, шукають слабого місця в броні (Юрій Яновський, 1,1954, 54); — Я знаю їх [панів] слабі сторони, їх привички, їх непрактичність, непорадність, негосподарність (Іван Франко, VII, 1951, 231); Слабий на утори див. утори.

"Словопедія"

Словник синонімів Полюги СЛАБИЙ (який має невелику фізичну силу) слабкий, кволий, хирлявий, несильний, безсилий. Словник синонімів СЛАБИЙ хворий, недужий; (силою, вдачею) СЛАБКИЙ; слабенький, слабовитий. Фразеологічний словник української мови СЛАБИЙ болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ чия, кого. Найбільш вразливе місце; те, що особливо мучить, хвилює кого-небудь. (Ганна:) Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика. Він зовсім в іншому становищі (Леся Українка); Треба віддати належне директорові міського музею. Він досконало знав слабі струни свого родича (О. Донченко). прекра́сна (слаба́) стать (полови́на) (ро́ду людсько́го) збірн., жарт. Жінки. — З дівчатами у розмови не встрявав, .. намагався (Дмитро) триматися подалі від представників прекрасної статі (П. Гуріненко); — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського (М. Коцюбинський); сла́бша полови́на. І жінка звільнена — не слабша половина! Біля державного стоїть вона керма (М. Рильський). слабка́ (слаба́) га́йка у кого і без додатка. Нездатний, неспроможний виконувати якусь роботу, завдання і т. ін. — Не кепкуй, Юрку, з обушка. Обушок своє діло зробив… Та ще подекуди й робить… Тільки ви, молодь, щодо обушка — слабка гайка (Остап Вишня).

«Словники України on-line»

слаби́й – прикметник ________________________________________

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

Слабий - weak

Ілюстрації