Відмінності між версіями «Губка»
(→Медіа) |
|||
| (не показано 7 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/ghubka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | ГУБКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до губа 1 1. Мала Целінка морщила брівки, ламала, губки і з загніваним личком кричала за ним (Іван Франко, II, 1950, 321); Клавочка хитрувато глянула на Білогруда, манірно стиснула губки і неквапом розписалась (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 41). | ||
| + | ГУБКА 2, и, жін. | ||
| + | 1. перев. мн. Найпростіші багатоклітинні безхребетні тварини, що живуть перев. у теплих морях і ведуть сидячий спосіб життя. З дна моря дістають губки і красиві черепашки (Фізична географія, 5, 1956, 59). | ||
| + | 2. М'який, пористий кістяк окремих видів цих тварин, що добре вбирає вологу й використовується для миття, витирання і т. ін. Целя .. мила лице, шию і рамена м'якою губкою (Іван Франко, II, 1950, 289); Романовська стерла губкою написане і написала, як бажав учитель (Ірина Вільде, Повнол. діти, 1960, 46); * У порівняннях. Земля, м'яка, як губка, теплішала під ними, нагріваючись від їхніх тіл (Олесь Гончар, I, 1954, 121). | ||
| + | ГУБКА 3, и, жін. | ||
| + | 1. Плодове тіло гриба-трутовика, що виростає на стовбурах або корінні дерев і уражає їх. Здатність кореневої губки поширюватись через коріння призводить до зараження і загибелі сусідніх дерев (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 428); Неньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Юрій Яновський, V, 1959, 143). | ||
| + | 2. Висушене плодове тіло гриба-трутовика або гніт чи ганчірка, якими користуються при викрешуванні вогню. — Ой дай мені, дівчино, губки, Викресати вогню до люльки (Павло Чубинський, V, 1874, 69); Дід набив її [люльку] свіжим тютюном, витягнув кремінь, варену губку, став викрешувати огонь (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 651). | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/49/53395/357140.html Фразеологічний словник української мови]=== | ||
| + | ду́ти гу́би. Сердитися, ображатися на кого-небудь. Федір пішов на квартиру. Мати сердилась, сестри дули губи.., а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький). ду́ти гу́бки. Що захочеться Катрусі, Зроблять тьоті та бабусі. А Катруся губки дує Та все більше вередує (С. Воскрекасенко). | ||
| + | |||
| + | лиза́ти гу́би (гу́бки). 1. Бажати чого-небудь приємного, перев. без можливості його дістати, мати. “Що за удаль, що за сила!” — парубки казали, і дівчата тишкувались (шепталися) і губки лизали (Сл. Б. Грінченка). 2. кому, рідше до кого. Виявляти свої почуття, прихильність. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи (губи), як гіркі (М. Номис); Лизав до молодої губки, буркотав, як голуб до голубки (Сл. Б. Грінченка). | ||
| + | |||
| + | надува́ти (надима́ти) / наду́ти гу́би, фам. 1. Гніваючись, ображаючись і т. ін., надавати обличчю незадоволеного вигляду. Він морщить лоба, надимає губи, поглядає скоса на княжого двірського (А. Хижняк); Галина Потапівна надула губи, бо на педраді дали їй останній підписать протокол (М. Рильський). наду́ти гу́бки (губеня́та). Женя надула губки й пестливо насупилась (С. Васильченко); — А що за преліниві дівчата,— дума собі (Галя), надувши губенята з серця (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Виражати зверхність, поважність; пишатися, зазнаватися. Вийшов судящий, на всіх позирнув, Ретязь начеплює, губи надув (Я. Щоголів); Відчувши небувалу увагу, він надув губи й мовчки стежив за дідом (Д. Косарик). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Губка1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Губка2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Губка3.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|9U6TTCuvaOk}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 187. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] |
[[Категорія:Слова 2015 року]] | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 21:07, 23 листопада 2015
Губка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. І. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Губки, т. е. дам тобі губки. Ном. № 13672. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. ІІ. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. І. 219. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. НВолын. у. Цілу губку я уткала. Черниг. у. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». Вас. 171. 6) — водяна. Раст. Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. I. 137.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГУБКА 1, и, жін. Зменш.-пестл. до губа 1 1. Мала Целінка морщила брівки, ламала, губки і з загніваним личком кричала за ним (Іван Франко, II, 1950, 321); Клавочка хитрувато глянула на Білогруда, манірно стиснула губки і неквапом розписалась (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 41). ГУБКА 2, и, жін. 1. перев. мн. Найпростіші багатоклітинні безхребетні тварини, що живуть перев. у теплих морях і ведуть сидячий спосіб життя. З дна моря дістають губки і красиві черепашки (Фізична географія, 5, 1956, 59). 2. М'який, пористий кістяк окремих видів цих тварин, що добре вбирає вологу й використовується для миття, витирання і т. ін. Целя .. мила лице, шию і рамена м'якою губкою (Іван Франко, II, 1950, 289); Романовська стерла губкою написане і написала, як бажав учитель (Ірина Вільде, Повнол. діти, 1960, 46); * У порівняннях. Земля, м'яка, як губка, теплішала під ними, нагріваючись від їхніх тіл (Олесь Гончар, I, 1954, 121). ГУБКА 3, и, жін. 1. Плодове тіло гриба-трутовика, що виростає на стовбурах або корінні дерев і уражає їх. Здатність кореневої губки поширюватись через коріння призводить до зараження і загибелі сусідніх дерев (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 428); Неньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Юрій Яновський, V, 1959, 143). 2. Висушене плодове тіло гриба-трутовика або гніт чи ганчірка, якими користуються при викрешуванні вогню. — Ой дай мені, дівчино, губки, Викресати вогню до люльки (Павло Чубинський, V, 1874, 69); Дід набив її [люльку] свіжим тютюном, витягнув кремінь, варену губку, став викрешувати огонь (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 651).
Фразеологічний словник української мови
ду́ти гу́би. Сердитися, ображатися на кого-небудь. Федір пішов на квартиру. Мати сердилась, сестри дули губи.., а він не звертав на те уваги (Ю. Збанацький). ду́ти гу́бки. Що захочеться Катрусі, Зроблять тьоті та бабусі. А Катруся губки дує Та все більше вередує (С. Воскрекасенко).
лиза́ти гу́би (гу́бки). 1. Бажати чого-небудь приємного, перев. без можливості його дістати, мати. “Що за удаль, що за сила!” — парубки казали, і дівчата тишкувались (шепталися) і губки лизали (Сл. Б. Грінченка). 2. кому, рідше до кого. Виявляти свої почуття, прихильність. Не тоді мені лижи губи, як солодкі, тоді мені лижи (губи), як гіркі (М. Номис); Лизав до молодої губки, буркотав, як голуб до голубки (Сл. Б. Грінченка).
надува́ти (надима́ти) / наду́ти гу́би, фам. 1. Гніваючись, ображаючись і т. ін., надавати обличчю незадоволеного вигляду. Він морщить лоба, надимає губи, поглядає скоса на княжого двірського (А. Хижняк); Галина Потапівна надула губи, бо на педраді дали їй останній підписать протокол (М. Рильський). наду́ти гу́бки (губеня́та). Женя надула губки й пестливо насупилась (С. Васильченко); — А що за преліниві дівчата,— дума собі (Галя), надувши губенята з серця (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Виражати зверхність, поважність; пишатися, зазнаватися. Вийшов судящий, на всіх позирнув, Ретязь начеплює, губи надув (Я. Щоголів); Відчувши небувалу увагу, він надув губи й мовчки стежив за дідом (Д. Косарик).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 187.
