Відмінності між версіями «Ранґовий»

Поточна версія на 10:43, 22 листопада 2015

Словник Грінченка

Ранговий, -а, -е. Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.

Словник української мови

РА́НГОВИЙ, а, е. Стос. до рангу. Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними (Літературна Україна, 20.V 1971, 4).

Рангові землі (маєтності) — на Україні у XVII-XVIII ст. — земельні володіння, що надавались гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за -службу на тій чи іншій посаді. У свою чергу Хмельницький, а потім і наступні гетьмани роздавали землі по рангу генеральній і полковій козацькій старшині. Оскільки в перші роки після визвольної війни користування ранговими землями мало тимчасовий характер (до кінця служби), то й існував термін «державці» (Історія УРСР, I, 1953, 272); — Так то ж які землі? — перебив мене Пищимуха. — Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! (Панас Мирний, IV, 1955, 365).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

1.Словарь української мови/Упор.з дод.влас.матеріалу Б.Грінченко:в 4-х т.— К. :Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4,ст.5

2.Словник української мови:в 11 томах.—Том 8,1977.—Стор.448.

Зовнішні посилання