Відмінності між версіями «Рівновага»
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
| + | |||
'''Рівновага, -ги, '''''ж. ''Равновѣсіе. ''Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. ''К. ЦН. 287. ''Він держить вітри у рівновазі. ''К. Іов. 60. | '''Рівновага, -ги, '''''ж. ''Равновѣсіе. ''Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. ''К. ЦН. 287. ''Він держить вітри у рівновазі. ''К. Іов. 60. | ||
[[Категорія:Рі]] | [[Категорія:Рі]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | ====Словник української мови==== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/rizdvjanyj] | ||
| + | |||
| + | РІВНОВА́ГА, и, жін. | ||
| + | 1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. | ||
| + | |||
| + | ▲ Органи рівноваги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі. Рівновага сил, мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло. | ||
| + | |||
| + | 2. Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі. | ||
| + | // перен. Спокійний душевний стан людини. Вона сиділа перед ним спокійна, врівноважена, сама дивуючись цій раптовій рівновазі (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 179); | ||
| + | |||
| + | ♦ Вибивати (вибити) з рівноваги див. вибивати; Виводити (вивести) з рівноваги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін. Виходити (вийти) з рівноваги див. виходити; Втрачати (втратити, губити, загубити і т. ін.) рівновагу: а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись. б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння. Душевна рівновага — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін. Утримувати (тримати, утримати і т. ін.) рівновагу — певними зусиллями зберігати стійке положення. | ||
| + | |||
| + | 3. перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим. | ||
| + | |||
| + | ==== Великий тлумачний словник сучасної української мови ==== | ||
| + | |||
| + | РІВНОВА́ГА-и, ж. | ||
| + | 1) Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Динамічна рівновага. Теплова рівновага. | ||
| + | |||
| + | ••О́ргани рівнова́ги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі. | ||
| + | |||
| + | ••Рівнова́га сил мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло. | ||
| + | |||
| + | 2) Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі. || перен. Спокійний душевний стан людини. | ||
| + | |||
| + | ••Виво́дити (ви́вести) з рівнова́ги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін. | ||
| + | |||
| + | ••Втрача́ти рівнова́гу — а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись; | ||
| + | |||
| + | б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння. | ||
| + | |||
| + | ••Душе́вна рівнова́га — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін. | ||
| + | |||
| + | 3) перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим. | ||
| + | |||
| + | ••Екологі́чна рівнова́га — баланс компонентів, що утворюють довкілля, і природних процесів, які призводять до довготривалого існування екосистеми. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:320px-Bior8 52 1.jpg|x140px]] |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:4936.jpg|x140px]] | |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:rivnovaga 4.jpeg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | # Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 20. | |
| + | # Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 550. [http://sum.in.ua/s/rizdvjanyj Словник української мови] | ||
| + | # Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і доповн.)/Уклад. Голова . ред. В.Т. Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2001.-с.1440 с. Ст. 1032 | ||
| + | # Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і доповн.)/Уклад. Голова . ред. В.Т. Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2005.-с.1728 с.Ст. 1224 | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
[[Категорія:Слова 2015 року]] | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 22:35, 24 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Рівновага, -ги, ж. Равновѣсіе. Стояла б шляхта з козаками на бойовому полі в рівновазі. К. ЦН. 287. Він держить вітри у рівновазі. К. Іов. 60.
Сучасні словники
Словник української мови
РІВНОВА́ГА, и, жін. 1. Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил.
▲ Органи рівноваги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі. Рівновага сил, мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло.
2. Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі. // перен. Спокійний душевний стан людини. Вона сиділа перед ним спокійна, врівноважена, сама дивуючись цій раптовій рівновазі (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 179);
♦ Вибивати (вибити) з рівноваги див. вибивати; Виводити (вивести) з рівноваги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін. Виходити (вийти) з рівноваги див. виходити; Втрачати (втратити, губити, загубити і т. ін.) рівновагу: а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись. б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння. Душевна рівновага — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін. Утримувати (тримати, утримати і т. ін.) рівновагу — певними зусиллями зберігати стійке положення.
3. перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим.
Великий тлумачний словник сучасної української мови
РІВНОВА́ГА-и, ж. 1) Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке-небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Динамічна рівновага. Теплова рівновага.
••О́ргани рівнова́ги — органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним чином на зміни положення тіла в просторі.
••Рівнова́га сил мех. — зрівноваження дії кількох сил на тіло.
2) Стійке положення кого-, чого-небудь у просторі. || перен. Спокійний душевний стан людини.
••Виво́дити (ви́вести) з рівнова́ги кого — позбавляти кого-небудь спокою, терпіння, витримки і т. ін.
••Втрача́ти рівнова́гу — а) не міцно, не твердо стояти, триматися і т. ін., падаючи, хитаючись;
б) перебувати в стані нервового збудження, хвилювання, роздратування і т. ін., втрачати спокій, самовладання, терпіння.
••Душе́вна рівнова́га — стан спокою, відсутність переживань, хвилювань і т. ін.
3) перен. Стійке співвідношення між чим-небудь, урівноваження одного іншим.
••Екологі́чна рівнова́га — баланс компонентів, що утворюють довкілля, і природних процесів, які призводять до довготривалого існування екосистеми.
Ілюстрації
|
|
|
Джерела та література
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 20.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 550. Словник української мови
- Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і доповн.)/Уклад. Голова . ред. В.Т. Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2001.-с.1440 с. Ст. 1032
- Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і доповн.)/Уклад. Голова . ред. В.Т. Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2005.-с.1728 с.Ст. 1224
