Відмінності між версіями «Книжка»
| (не показано 4 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Книжка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''книга. ''' | '''Книжка, -ки, '''''ж. ''Ум. отъ '''книга. ''' | ||
| − | |||
[[Категорія:Кн]] | [[Категорія:Кн]] | ||
| − | { | + | |
| + | |||
| + | ==Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)== | ||
| + | '''КНИ́ЖКА''' | ||
| + | 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Тарас Шевченко, II, 1953, 222); Орест мовчить, насупився. Саня теж мовчить, перегортає якусь книжку (Леся Українка, II, 1951, 11); В кімнаті всі речі були на виду: в кутку стояв рояль з нотами на пульті, ..в другому кутку — етажерка з пожовклими книжками (Петро Панч, В дорозі, 1959, 73); | ||
| + | // Чималий обсягом твір, надрукований окремим виданням. Сашко збирав дрібні якісь квітки І матері в дарунок їх приносив, Вона ж йому подарувала книжку — «Кобзар» Шевченків, що сама в тюрмі Оправила в обкладинку убогу... (Максим Рильський, III, 1961, 40); Заходьте коли-небудь! Я привітаю, наче друга. Ах, я давно Вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала (Павло Тичина, I, 1957, 64). | ||
| + | ♦ Братися (взятися) за книжку (книжки): а) починати читати книжку (книжки). Їздив [Дмитро] у хурманку на цукроварню по жом а чи маляс, столярував, у вільну ж годину за книжку брався (Михайло Стельмах, II, 1962, 326); б) починати вчитися, готуватися до уроків і т. ін.; Говорити (розповідати, розказувати, читати і т. ін.) мов (як і т. ін.) із книжки — говорити, розповідати до ладу, плинно, не зупиняючись. — А казок яких він уміє розказувати.. Чи страшної, чи смішної, — як з книжки читає (Панас Мирний, I, 1954, 275); Над книжкою (книжками) сидіти — тривалий час читати. У кімнаті день в день самотою Над книжками сиджу я (Іван Франко, XIII, 1954, 119); Посадити за книжку кого — примусити когось читати, вчитися. | ||
| + | 2. Те саме, що книга 2. Все записував в книжку, щоб знали, що куди й скільки пішло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83). | ||
| + | 3. перев. з означ. Який-небудь документ у вигляді зшитих докупи аркушів з якимось текстом і місцем для офіційних відміток. — А оці, що на книжках лежать? — спитав капітан і почав перегортати всі три ощадні книжки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 527); В заліковій книжці студентки Турбай вже стоять чотири п'ятірки — вона їх одержала весною (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 52); Трудова книжка; Забірна книжка. | ||
| + | 4. Одна з великих частин літературного твору. Перша книжка роману «Хмельницький»; | ||
| + | // Окремий помер товстого журналу. Чи читаєте «Житє і слово»? Я дістав уже 3 книжки; цікаві (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 156). | ||
| + | 5. анат. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, слизиста оболонка якого утворює багато складок, що прилягають одна до одної. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Kniga.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:90689 600.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"|[[Зображення:Serdce-otkritaya-kniga.960x540.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|uuI5sNT8P7Y}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | [http://www.kobu.kiev.ua/10-%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3-%D0%B7-%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83-%D1%8F%D0%BA%D1%96-%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96-%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8/ Корисні книжки ]<br /> | ||
Поточна версія на 18:55, 19 жовтня 2016
Книжка, -ки, ж. Ум. отъ книга.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КНИ́ЖКА 1. Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (звичайно, понад 5) друкованих або рукописних аркушів. Минають дні собі поволі, Петрусь до школи та із школи З книжками ходить та росте (Тарас Шевченко, II, 1953, 222); Орест мовчить, насупився. Саня теж мовчить, перегортає якусь книжку (Леся Українка, II, 1951, 11); В кімнаті всі речі були на виду: в кутку стояв рояль з нотами на пульті, ..в другому кутку — етажерка з пожовклими книжками (Петро Панч, В дорозі, 1959, 73); // Чималий обсягом твір, надрукований окремим виданням. Сашко збирав дрібні якісь квітки І матері в дарунок їх приносив, Вона ж йому подарувала книжку — «Кобзар» Шевченків, що сама в тюрмі Оправила в обкладинку убогу... (Максим Рильський, III, 1961, 40); Заходьте коли-небудь! Я привітаю, наче друга. Ах, я давно Вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала (Павло Тичина, I, 1957, 64). ♦ Братися (взятися) за книжку (книжки): а) починати читати книжку (книжки). Їздив [Дмитро] у хурманку на цукроварню по жом а чи маляс, столярував, у вільну ж годину за книжку брався (Михайло Стельмах, II, 1962, 326); б) починати вчитися, готуватися до уроків і т. ін.; Говорити (розповідати, розказувати, читати і т. ін.) мов (як і т. ін.) із книжки — говорити, розповідати до ладу, плинно, не зупиняючись. — А казок яких він уміє розказувати.. Чи страшної, чи смішної, — як з книжки читає (Панас Мирний, I, 1954, 275); Над книжкою (книжками) сидіти — тривалий час читати. У кімнаті день в день самотою Над книжками сиджу я (Іван Франко, XIII, 1954, 119); Посадити за книжку кого — примусити когось читати, вчитися. 2. Те саме, що книга 2. Все записував в книжку, щоб знали, що куди й скільки пішло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83). 3. перев. з означ. Який-небудь документ у вигляді зшитих докупи аркушів з якимось текстом і місцем для офіційних відміток. — А оці, що на книжках лежать? — спитав капітан і почав перегортати всі три ощадні книжки (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 527); В заліковій книжці студентки Турбай вже стоять чотири п'ятірки — вона їх одержала весною (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 52); Трудова книжка; Забірна книжка. 4. Одна з великих частин літературного твору. Перша книжка роману «Хмельницький»; // Окремий помер товстого журналу. Чи читаєте «Житє і слово»? Я дістав уже 3 книжки; цікаві (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 156). 5. анат. Один із чотирьох відділів шлунка жуйних тварин, слизиста оболонка якого утворює багато складок, що прилягають одна до одної.
Ілюстрації
|
|
|
