Відмінності між версіями «Ойкати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Медіа) |
|||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
{{#ev:youtube|vc2PgNXY1xo}} | {{#ev:youtube|vc2PgNXY1xo}} | ||
{{#ev:youtube|fCQMcMBprZk}} | {{#ev:youtube|fCQMcMBprZk}} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
[[Категорія:Слова 2015 року]] | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 16:25, 1 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Ойкати, -каю, -єш, одн. в. Ойкнути, -ну, -неш, гл. Все поле ойкнуло од жаху.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОЙКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Викрикувати, промовляти «ой!». Люди стогнуть, ойкають (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 241); — Ой, як твої гладіолуси розпустилися! Тоня вже біля квітів, над кожною квіткою нахиляється, над кожною ойкає від захоплення (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 167).
2. перен. Стискатися від якого-небудь сильного почуття, несподіванки; завмирати (про серце). Серце ойка, і лине спів, як даль весни (Володимир Сосюра, II, 1958, 349).
Українсько-російський словник
ОЙКАТИ
несов. - ойкати, сов. - ойкнути
ахать, ахнуть
Ілюстрації
|
|
|
|
