Відмінності між версіями «Гукати»
(Створена сторінка: '''Гукати, -каю, -єш, '''''гл. ''1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. ''Загол...) |
|||
| (не показані 5 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гукати, -каю, -єш, '''''гл. ''1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. ''Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатимекричатиме не одну годину. ''Шевч. 450. ''Через греблю повалили, гукають, співають. ''Шевч. 189. ''Як гукають, так і одгукуються. ''Ном. № 7127. ''До могили припала, матусеньки гукала. ''Мет. 277. ''Гукає на його. ''2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). ''Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. ''Шух. І. 212. | '''Гукати, -каю, -єш, '''''гл. ''1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. ''Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатимекричатиме не одну годину. ''Шевч. 450. ''Через греблю повалили, гукають, співають. ''Шевч. 189. ''Як гукають, так і одгукуються. ''Ном. № 7127. ''До могили припала, матусеньки гукала. ''Мет. 277. ''Гукає на його. ''2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). ''Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. ''Шух. І. 212. | ||
| − | [[Категорія:Гу]] | + | [[Категорія:Гу]] |
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет педагогічної освіти]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ГУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати сильні, різкі звуки, шуми і т. ін. Грім на весь світ гукав, блискавиці безперестанку світили (Панас Мирний, IV, 1955, 238); Гукають паровози за гасм голубим (Володимир Сосюра, Близька далина. 1960, 41). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 190.Коментарі (0) | ||
| + | ГУКА́ТИ, аю, аєш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. перех. і без додатка. Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки. — Добридень, кумо! — Вовк гукає, — Той спить, хто щастя має! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Його помітили з грузовиків і привітно замахали руками, щось почали гукати (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 46); | ||
| + | // перех. Голосно кликати кого-небудь. Оце в неділю збираюсь було на музики, підійду до ліси й гукаю Карпа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298); Вони починають гукати Вустимка, але він мовчить (Іван Багмут, Опов., 1959, 14); | ||
| + | // неперех., з інфін., із спол. Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін. Тому заманулося того, тому другого. Гукають прислужникам мерщій подавати (Панас Мирний, III, 1954, 263); Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздоганяла (Юрій Яновський, I, 1958, 351). | ||
| + | |||
| + | 2. неперех., на кого, розм. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь. Німець розлютувався, гукав на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний, IV, 1955, 246); — Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було б з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Іван Франко, I, 1955, 60); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 200). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Цажзщ2го3цд.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Хаг2цзодк.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жзо23кд.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ЖзрщіЙЛД.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/ghukaty Словник української мови]==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 20:20, 11 квітня 2023
Гукати, -каю, -єш, гл. 1) Издавать сильный звукъ, громко кричать, призывать кого. Заголосить, як та мати, голосна гармата. Гукатимекричатиме не одну годину. Шевч. 450. Через греблю повалили, гукають, співають. Шевч. 189. Як гукають, так і одгукуються. Ном. № 7127. До могили припала, матусеньки гукала. Мет. 277. Гукає на його. 2) Толкать. Шух. I. 176. 3) Оплодотворять (свинью). Кнорос... гукає льоху, а тота від того упороситься. Шух. І. 212.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
ГУ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати сильні, різкі звуки, шуми і т. ін. Грім на весь світ гукав, блискавиці безперестанку світили (Панас Мирний, IV, 1955, 238); Гукають паровози за гасм голубим (Володимир Сосюра, Близька далина. 1960, 41).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 190.Коментарі (0) ГУКА́ТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. і без додатка. Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки. — Добридень, кумо! — Вовк гукає, — Той спить, хто щастя має! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Його помітили з грузовиків і привітно замахали руками, щось почали гукати (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 46); // перех. Голосно кликати кого-небудь. Оце в неділю збираюсь було на музики, підійду до ліси й гукаю Карпа (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298); Вони починають гукати Вустимка, але він мовчить (Іван Багмут, Опов., 1959, 14); // неперех., з інфін., із спол. Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін. Тому заманулося того, тому другого. Гукають прислужникам мерщій подавати (Панас Мирний, III, 1954, 263); Петрусь почав підбігати, гукаючи, щоб Гапочка його наздоганяла (Юрій Яновський, I, 1958, 351).
2. неперех., на кого, розм. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь. Німець розлютувався, гукав на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний, IV, 1955, 246); — Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було б з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Іван Франко, I, 1955, 60); Жінки злякано гукали на метушливу дітвору (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 200).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Словник української мови==Джерела та література==
