Відмінності між версіями «Гембель»
м |
|||
(не показано 3 проміжні версії 3 учасників) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[ | [[ | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | ||
+ | 1. Гембель — (теслярський інструмент для ручного стругання деревини), рубанок; шерхебель (для первісного стругання деревини) … Словник синонімів української мови. | ||
+ | ГЕ́МБЕЛЬ, бля, чол. | ||
+ | |||
+ | 2. розм. Те саме, що рубанок. Почини рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 110); Викрикуючи арію з «Трубадура», цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Юрій Шовкопляс, Іпженери, 1956, 203). | ||
+ | |||
+ | 3. діал. Гендель. Січкар ні разу не впіймався на цьому гемблі [спекуляції хлібом], але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 35); Вони вже самі знаходили дорогу до Княжевичів, завжди маючи з Соломією якийсь свій, ярмарковий гембель (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 127). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 48. | ||
+ | |||
+ | 4. ГЕМБЕЛЬ — морока; обуза, хлопоты; неприятность; забота … Язык Одессы. Слова и фразы | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Рядок 19: | Рядок 29: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] |
− | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2015 року]]]] |
Поточна версія на 14:05, 21 листопада 2017
Гембель, -бля, м. Рубанокъ. Мнж. 165. [[
Зміст
Сучасні словники
1. Гембель — (теслярський інструмент для ручного стругання деревини), рубанок; шерхебель (для первісного стругання деревини) … Словник синонімів української мови. ГЕ́МБЕЛЬ, бля, чол.
2. розм. Те саме, що рубанок. Почини рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 110); Викрикуючи арію з «Трубадура», цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Юрій Шовкопляс, Іпженери, 1956, 203).
3. діал. Гендель. Січкар ні разу не впіймався на цьому гемблі [спекуляції хлібом], але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 35); Вони вже самі знаходили дорогу до Княжевичів, завжди маючи з Соломією якийсь свій, ярмарковий гембель (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 127). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 48.
4. ГЕМБЕЛЬ — морока; обуза, хлопоты; неприятность; забота … Язык Одессы. Слова и фразы