Відмінності між версіями «Жовч»
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жовч, -чі, '''''ж. ''Желчь. ''На мід, не на жовч люде мух ловлять. ''Ном. № 3083. | '''Жовч, -чі, '''''ж. ''Желчь. ''На мід, не на жовч люде мух ловлять. ''Ном. № 3083. | ||
| − | |||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
Жовч — секрет гепатоцитів світло-жовтого кольору лужної реакції (pH — 7,3-8,0). | Жовч — секрет гепатоцитів світло-жовтого кольору лужної реакції (pH — 7,3-8,0). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 542. | ||
| + | 1. Гірка жовто-зелена утворена в печінці рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника. Другим соком, що надходить у дванадцятипалу кишку, є жовч, яка утворюється в печінці (Анат. і фізіол. люд., 1957, 107); Одна з них [бабів] була певна, що тільки розтиранням ноги жовчю з білого голуба й може врятувати хлопця (Донч., VI, 1957, 88); * У порівн. Він ішов і йшов у глибінь ночі, і її мов жовчю облиті приполи відступали все далі й далі (Стельмах, Хліб.., 1959, 180). | ||
| + | 2. перен. Почуття ворожості, недоброзичливості; злоба. І ніби чую я в тому реготі сміх з жовчю Берне (Н.-Лев., III, 1956, 312); — А подохли б ви разом з своєю касою хворих, — вилилась у Марисі жовч на невинного чоловіка (Вільде, Сестри.., 1958, 551);// Важке почуття, викликане горем, невдачею і т. ін. До вас, мої єдині друзі, Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі, І слово, жовчю облите (Еллан, І, 1958, 50); // рідко, чого. Те, що становить найїдкішу, найгострішу частину чого-небудь. [Івась:] А оці іронічні горді посмішки, хіба це не боротьба, це ж жовч ненависті до мене, не як до Івася, а як до робітника Івася (Ірчан, І, 1958, 104). | ||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225. | ||
| + | жовч — утворена в печінці гіркажовто-зелена рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника; символізує злобу, заздрість («Аж у нім жовч кипить»), гіркоту («На мед, не на жовч люди мух ловлять»); про добру людину кажуть: «То без жовчі чоловік». | ||
<gallery> | <gallery> | ||
| Рядок 11: | Рядок 15: | ||
</gallery> | </gallery> | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 28: | Рядок 33: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2015 року]] |
Поточна версія на 01:23, 22 жовтня 2015
Жовч, -чі, ж. Желчь. На мід, не на жовч люде мух ловлять. Ном. № 3083.
Зміст
Сучасні словники
Жовч — секрет гепатоцитів світло-жовтого кольору лужної реакції (pH — 7,3-8,0). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 542. 1. Гірка жовто-зелена утворена в печінці рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника. Другим соком, що надходить у дванадцятипалу кишку, є жовч, яка утворюється в печінці (Анат. і фізіол. люд., 1957, 107); Одна з них [бабів] була певна, що тільки розтиранням ноги жовчю з білого голуба й може врятувати хлопця (Донч., VI, 1957, 88); * У порівн. Він ішов і йшов у глибінь ночі, і її мов жовчю облиті приполи відступали все далі й далі (Стельмах, Хліб.., 1959, 180).
2. перен. Почуття ворожості, недоброзичливості; злоба. І ніби чую я в тому реготі сміх з жовчю Берне (Н.-Лев., III, 1956, 312); — А подохли б ви разом з своєю касою хворих, — вилилась у Марисі жовч на невинного чоловіка (Вільде, Сестри.., 1958, 551);// Важке почуття, викликане горем, невдачею і т. ін. До вас, мої єдині друзі, Я серце принесу розбите І очі, виплакані в тузі, І слово, жовчю облите (Еллан, І, 1958, 50); // рідко, чого. Те, що становить найїдкішу, найгострішу частину чого-небудь. [Івась:] А оці іронічні горді посмішки, хіба це не боротьба, це ж жовч ненависті до мене, не як до Івася, а як до робітника Івася (Ірчан, І, 1958, 104). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 225. жовч — утворена в печінці гіркажовто-зелена рідина, необхідна для засвоєння жирів і посилення функцій кишечника; символізує злобу, заздрість («Аж у нім жовч кипить»), гіркоту («На мед, не на жовч люди мух ловлять»); про добру людину кажуть: «То без жовчі чоловік».
Ілюстрації
|
|
|
|
