Відмінності між версіями «Обводити»
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 35: | Рядок 35: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Yak-obvoditi-u-futboli.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Yak-obvoditi-u-futboli.jpg|x140px]] | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Shadow_paint.JPG|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1885_publication.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} |
Поточна версія на 11:36, 10 грудня 2014
Обво́дити, -джу, -диш, сов. в. обвести, -веду́, -де́ш, гл. Обводить, обвести. Обвів його круг хати.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ОБВО́ДИТИ, джу, лиш, недок., ОБВЕСТИ, веду, ведеш, док.
1. перех. Ведучи кого-небудь, обходити з ним навколо чогось. Як одчитували молитви, то і вона мов гасла, так що як прийшлося обводити круг стільця, так вона вже і не змогла сама по собі- йти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 354); Під звуки музики й гучних привітань Капуста і Тетяна обводять молодих навколо всієї палати (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 198); // Ведучи м'яч, шайбу, обходити супротивника (у футболі, хокеї тощо). Гравець обвів суперника.
2. неперех., рідко перех. Робити круговий рух навколо чого-небудь (рукою, пальцем і т. ін.). Семен затиснув в грубі і чорні пальці цигарку, а праву руку підняв, обвів нею круг шиї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 378); // Роблячи круговий рух (рукою), вказувати на кого-, що-небудь. Повернулась [Зубиха] на одній позі проти сонця тричі, зашепотіла щось таке собі нищечком, обвела рукою туди, де село (Квітка-Основ'яненко, II, 1950, 211); Вона обвела рукою степ, де світлий океан марева розлився (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 8). ♦ Обводити (обвести) поглядом (зором, очима) — дивитися, оглядати, роздивлятися. Капітан підняв очі і, якось безтямно обводячи ними по кімнаті, промовив майже шепотом: — Пішов! (Іван Франко, VI, 1951, 411); Великими сірими очима Рубанюк обводить усіх, ніби запрошуючи тісніше збитись до гурту (Ціона, Назустріч.., 1958, 82); Стулила [Тони] злісно губи, обвела навкруги тоскним поглядом (Степан Васильченко, II, 1959, 313).
3. перех. Закріплювати щось навколо чого-небудь; обмотувати, обв'язувати. Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв'язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний, III, 1954, 178); На остачу ситцю набрав по сімсот. Аж десять аршин.. Мішок та ще ж і набитий — як-як зав'язкою обведеш... (Андрій Головко, I, 1957, 162).
4. перех. Те саме, що оточувати 2, 3. Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Панас Мирний, IV, 1955, 205); Там, де гули громи ворожі, ..з дротів колючих огорожі картоплю її гречку обвели (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 138).
5. перех. Окреслювати що-небудь замкненою лінією. Давид сідає навпочіпки і рукою рівно обводить латку снігу (Михайло Стельмах, I, 1962, 145); Він ставив завдання, висотки обводив (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 156); // Обрамляти, оздоблювати кругом чим-небудь. Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами 1 візерунками з квітками Кругом листочки обведу (Тарас Шевченко, II, 1963, 63); Усюди в нас хати.. Мажуть, білять дівчата І обводять каймою (Микола Нагнибіда, Степ.., 1958, 73).
6. перех., перен., розм. Уводити в оману, обдурювати, ошукувати кого-небудь. — Отак-то ти нас обвів, дядьку? — обізвавсь до його Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 176); Із Тихоном дочка стрічається, щоб не каялася! Тихін обведе не одну, окрутить (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 48). ♦ Обводити (обвести) навколо (круг, кругом) пальця див. палець.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 473.
Коментарі (0)
ОБВОДИ́ТИ, воджу, водиш, док., перех. Водячи кого-небудь, побувати з ним у багатьох місцях. Поки обводила його, поки обходила увесь садок, то й сонце сіло (Панас Мирний, IV, 1955, 34).академічний тлумачний словник