Відмінності між версіями «Довіряти»
(→Ілюстрації) |
(→Див. також) |
||
| (не показані 11 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Kak-nauchit-rebenka-doveryat-neznakomtsam.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Dgdf.jpeg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
[[Категорія:Слова 2014 року]] | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
Поточна версія на 22:30, 18 листопада 2017
Словник Грінченка
Довіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. довірити, -рю, -риш, гл. 1) Довѣрять, довѣрить. К. Псал. 178. І батькові не довіряв. Котл. Ен. 2) Испытывать, испытать. Я довірив попа, який він. НВолын. у.
Сучасні словники
1. неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. Він ..батькові не довіряв (Іван Котляревський, I, 1952, 112); Дома, в школі, в піонерах і комсомолі не лише на словах, а всім життям її вчили довіряти своїй людині (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 354).
2. перех. Виявляти довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. Він знав, що, довіряючи йому пост начальника райполітвідділу, партія чекала від нього більшовицької боротьби за оздоровлення транспорту (Олесь Донченко, I, 1956, 379); Для здоров'я дитини ліпше було найняти здорову селянку за мамку. У селі знайшлися дві покритки, ..але пані боялася довірити їм дитину (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 86); Він цілковито погодився з Мандрикою, що серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю (Андрій Головко, II, 1957, 548).
3. перех. Ділитися з ким-небудь своїми думками, таємницями і т. ін. — Не довіряй таємниці другу своєму, бо у друга твого є ще ближчий друг (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 104); Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі — вони мусять їх негайно довірити іншим (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 12); Кому довірити свої молодечі інтимні почуття — цьому навчає лише багатюща життєва школа... (Іван Ле, Право.., 1957, 13). Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
