Відмінності між версіями «Леквар»
Lena (обговорення • внесок) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| − | + | ЛЕКВАР, ЛЕКВАРЬ - традиційне давньо закарпатське сливове повидло, дуже густе, оскільки цілий день (і часто-густо ще потім ніч) його варять у мідних казанах чи тазиках на відкритому вогні, до темно-синього, майже чорного кольору. За традицією раз на рік для варіння леквару збирається вся родина. Це слово іноді використовується у значенні невідомої і дуже небезпечної місцини, куди час від часу всі пропадають. Коли довго когось немає, кажуть "Упав у леквар". | |
| − | + | ||
| − | + | Про музей леквару | |
| − | + | 17 квітня 2012 р. у с. Ботар (Виноградівський р-н, Закарпатська обл.) урочисто відкрили перший в Україні та Східній Європі музей | |
| − | + | леквару, дегустаційний зал, пам’ятники закарпатському леквару та свині Мангалиця. | |
| − | + | ||
| − | + | Музей леквару наразі вже налічує 15 видів повидла з різноманітних ягід і фруктів місцевого виробництва, а також різні джеми з 28 країн світу. На цьому експозиція музею не закінчиться, адже господарі закладу планують і в подальшому розширювати асортимент повидла, а також включити традиційні м’ясні вироби. | |
| − | + | ||
| + | У дегустаційному залі вже зараз можна поласувати понад 10 видами леквару, який варять в органічному господарстві «Тізеш». Для перших відвідувачів найпопулярнішими стали повидла зі слив, терену, чорниці, чорноплідної горобини та журавлини. Технологія приготування леквару є традиційною для закарпатців, передається з покоління в покоління і тримається у секреті. У майбутньому господарі доповнять свою солодку експозицію і м’ясними продуктами, адже Виноградівський район славиться не лише лекваром, але й кучерявими свинями староугорської породи Мангалиця. | ||
| + | Як символ поєднання двох найпопулярніших у цій місцевості страв перед входом до музею та дегустаційного залу встановили пам’ятники «Свиня Мангалиця» та «Органічний леквар». | ||
| + | Окрім леквару, в дегустаційному залі можна скуштувати органічні соки, сиропи та напої.Унікальний в Україні заклад належить фермерському господарству «Тізеш», яке розвиває органічне сільське господарство – всі продукти тут вирощують за органічними стандартами ЄС і добре відомі українським споживачам під ТМ «Пан Еко». За словами Павла Тізеша (ініціатора створення цього закладу), незабаром у музеї нараховуватиметься принаймні 200 видів леквару. | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 20: | Рядок 24: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] |
[[Категорія:Слова 2014 року]] | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:Ле]] | [[Категорія:Ле]] | ||
Поточна версія на 21:18, 27 листопада 2015
Ле́квар, -ру, м. Варенье изъ сливъ.
Сучасні словники
ЛЕКВАР, ЛЕКВАРЬ - традиційне давньо закарпатське сливове повидло, дуже густе, оскільки цілий день (і часто-густо ще потім ніч) його варять у мідних казанах чи тазиках на відкритому вогні, до темно-синього, майже чорного кольору. За традицією раз на рік для варіння леквару збирається вся родина. Це слово іноді використовується у значенні невідомої і дуже небезпечної місцини, куди час від часу всі пропадають. Коли довго когось немає, кажуть "Упав у леквар".
Про музей леквару
17 квітня 2012 р. у с. Ботар (Виноградівський р-н, Закарпатська обл.) урочисто відкрили перший в Україні та Східній Європі музей леквару, дегустаційний зал, пам’ятники закарпатському леквару та свині Мангалиця.
Музей леквару наразі вже налічує 15 видів повидла з різноманітних ягід і фруктів місцевого виробництва, а також різні джеми з 28 країн світу. На цьому експозиція музею не закінчиться, адже господарі закладу планують і в подальшому розширювати асортимент повидла, а також включити традиційні м’ясні вироби.
У дегустаційному залі вже зараз можна поласувати понад 10 видами леквару, який варять в органічному господарстві «Тізеш». Для перших відвідувачів найпопулярнішими стали повидла зі слив, терену, чорниці, чорноплідної горобини та журавлини. Технологія приготування леквару є традиційною для закарпатців, передається з покоління в покоління і тримається у секреті. У майбутньому господарі доповнять свою солодку експозицію і м’ясними продуктами, адже Виноградівський район славиться не лише лекваром, але й кучерявими свинями староугорської породи Мангалиця. Як символ поєднання двох найпопулярніших у цій місцевості страв перед входом до музею та дегустаційного залу встановили пам’ятники «Свиня Мангалиця» та «Органічний леквар». Окрім леквару, в дегустаційному залі можна скуштувати органічні соки, сиропи та напої.Унікальний в Україні заклад належить фермерському господарству «Тізеш», яке розвиває органічне сільське господарство – всі продукти тут вирощують за органічними стандартами ЄС і добре відомі українським споживачам під ТМ «Пан Еко». За словами Павла Тізеша (ініціатора створення цього закладу), незабаром у музеї нараховуватиметься принаймні 200 видів леквару.
