Відмінності між версіями «Шуліка»
(→Ілюстрації) |
|||
Рядок 36: | Рядок 36: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Шуліка_1.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Шуліка_1.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Шуліка_2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Шуліка_2.jpg|x140px]] | ||
− | + | ||
|} | |} | ||
+ | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube| 0_x5eodpKRE}} | {{#ev:youtube| 0_x5eodpKRE}} |
Поточна версія на 22:40, 7 грудня 2014
Шуліка, -ки, м. Коршунъ. Ном. № 13386.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ШУЛІКА, и, чол. Великий хижий птах родини яструбиних з довгими крилами і загнутим дзьобом; коршак. Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (Іван Франко, II, 1950, 364); У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 479); Раптом налетів шуліка, шугнув до дерева, і синичка жалібно забилася в кігтях хижака (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 115); * У порівняннях. Ясь ще довго грав, а потім подивився і не пізнав хлопця — ніс у нього був гачкуватий, як у шуліки (Оксана Іваненко, Вел. очі, 1956, 42); // перен., розм. Жорстока, злобна людина. — Ну та й змостив же собі гніздо Яремка отам на горі!.. Трудно буде козакам викишкати отого шуліку з гнізда, — загомонів стиха Вовгура-Лисенко (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 131); То весна, то зима настава; Кожний стук той в безмірних світах одкрива Людям, — зграї шулік і голубок, — без впину То колиску одним, то другим домовину... (Леся Українка, IV, 1954, 262); Ні шуліки, ні грабіжки злі, Верховино, не страшні тобі, ковалі великої землі на посту у дружбі, не злобі (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 120); // перен., розм. Ворожий літак. Міст запнула чорна завіса диму й куряви, а знахабнілі шуліки все шугали й шугали над землею, ревучи й розтинаючи свистом моторів повітря (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 23); Кожному було ясно, що вони летять на нас — ці німецькі шуліки (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 32). ♦ Шулікою (як шуліка, мов шуліка) налітати (налетіти, кидатися, кинутися і т. ін.) на кого — раптово, хижо накидатися, нападати на кого-небудь. Роман, почувши крик, прибіг до стайні і шулікою кинувся на Загубу(Яків Мамонтов, Тв., 1962, 507); Кепські, чує шпак, діла Та з шпаківні — як стріла. Окрутнувсь — та на кота, мов шуліка, наліта (Дмитро Білоус, Пташ. голоси, 1956, 8). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 560.
"Словопедія"
ШУЛІКА яструб, каня, коршак, р. половик; (хто) П. розбишака; шульпіка, шуляк.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ШУЛІ́К, а, ч., заст. Шуліка. В запалі налетів [Еней] на Мага, Як на мале курча шулік; Пропав навік сей Маг бідняга (Котл., І, 1952, 259). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 560. шулі́к[а] = шуля́к = ко́рша́к — 1) великий хижий птах родини яструбиних з довгастими крилами і загнутим дзьобом; традиційний об’єкт порівняння та уосібнення жорстокості, хижості, злобності (звідси налітати, кидатися шулікою, як шуліка, мов шуліка); уживається також на означення жорстоких, підступних, хижих людей; віщун лиха. Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (І. Франко); В запалі налетів [Еней]на Мага, Як на мале курча шулік (І. Котляревський); Як я не бачу, де випускаю курчата, так щоб не бачив їх шуляк (П. Чубинський); Коршак кров’ю впивається (приказка); 2) гони́ти шулі́ку (шуляка́) = гоні́ння шулі́ки (шуляка́) див. Ро́зигри1, шуля́к2, Яри́ло2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 652.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
шуліка -и, ч. Великий хижий птах родини яструбиних з довгими крилами і загнутим дзьобом; коршак. || перен., розм.Ворожий літак.
1шуліка ч орн. (black) kite Українсько-англійський словник
Ілюстрації
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=0_5eodpKRE
Цікаві факти
• Ще в XVIII століття руді шуліки були чисельними в великих містах, старанно очищаючи їх від падла. • У сезон гніздування шуліки руді стають вкрай полохливими. Потривожена пара майже напевно залишить гніздо і кладку, щоб ніколи не повернутися на колишнє місце. • Прагнучи забезпечити майбутнім пташенятам повний комфорт, руді шуліки іноді крадуть у людей вивішені для просушування невеликі предмети гардеробу. • Шуліка подає голос глухуватими вібруючими трелями, які навесні перетворюються на довгі «строфи», проте поза гніздовою ділянкою воліє зберігати мовчання.
Більше читайте тут: [1]
Матеріал з Вікіпедії
Шуліки (або коршаки, або рябці) — позатаксономічна група хижих птахів з довгими крилами і слабкими ногами, що проводять більшу частину часу ширяючи в небі. Загалом вони харчуються дрібними тваринами. Разом з яструбами,орлами, грифами Старого Світу та багатьма іншими хижими птахами вони формують родину яструбових (Accipitridae), а разом із соколовими — ряд соколоподібних або денних хижих птахів (Falconiformes). Докладніше читайте тут: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0