Відмінності між версіями «Біс»

Поточна версія на 20:29, 12 грудня 2014

Біс, біса, м. 1) Бѣсъ, діаволъ. Чорт чорний, а біс рябенький. Ном. № 193. 2) До біса; до сто-біса. Пропасть, множество. От їх до сто-біса! Шевч. 3) З-біса. Очень, сильно. Ставится при прил. для обозначенія усиленной степени качества. Моторні ж з біса! Стор. МПр. 45. З-біса швидка! Бѣл.-Нос. О, хитра з-біса! Котл. 4) К бісу! Къ чорту, прочь, долой! Оттуди їм і дорога к бісу! К бісу це сміття! Золотон. у. 5) Бісом дивитися. Сердито смотрѣть, косо поглядывать. Фр. Пр. 57. Вже море так йому огидло, що бісом на його дививсь. Котл. Ен. 6) Один біс! Все равно, безразлично, одинаково плохо и то, и другое. Фр. Пр. 58. 7) Біс твоєму батькові или матері! Бранное пожеланіе. 8) На біса; якого біса. Зачѣмъ; на кой чортъ. Якого біса ти тут по під тином валяєшся? Полт. На біса ти це зробив? Полт. 9) Біса з’їсти. Ничего не получить. Бѣл.-Нос. 10) Біса вхопити. Ошибиться. Бѣл.-Нос. 11) Йому сам біс діти колише. Ему все удается. Бѣл.-Нос. 12) Хай тобі біс! Бранное пожеланіе. 13) Біс батька зна! Чортъ знаетъ. Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові. Левиц. Пов. 348. 14) Біс-ма, біс-має. Нѣтъ, не имѣется. Оступися, в тебе хисту біс-ма. Чуб. V. 176. 15) Біс-дерево. Раст. Datura stramonium. Шейк. Вх. Пч. II. 31. Ум. Бісик. Ув. Бісяка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІС 1, а, чол.
1. Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана. — Як воно скоїлось — і не вгадаю. Се біс проклятий спокусив (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 135); — їм чи чорт, чи біс, аби яйця ніс (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 165); Багатому й біс дітей колише, — говорить давнє прислів'я (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 203).
2. Уживається як лайка. Сунеться який біс — йому колючка в ніс (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 218).
♦ Біс (біси) батька зна що (який і т. ін.); Біс його (її і т. ін.) зна (знає) див. знати; Бісом дивитися (позирати і т. ін.) — сердито, гнівно, вороже дивитися (позирати і т. ін.); сердитися. Йому не вгодиш: ..все бісом дивиться! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29); Тільки один козак бісом позирав скоса на Хмельницького і сам з собою щось гарикав (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 245); Де в біса! — уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там! — А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — Де в біса! Тепер не те стало, що колись у старовину (Словник Грінченка); До біса: а) (у сполуч. із сл. посилати, проганяти і т. ін.) геть; на всі чотири вітри. — Та пустіть її до біса, — крикнув затурканий писар. Молодицю пустили (Марко Вовчок, VI, 1956, 233); б) (чого) багато, безліч. Мишей до біса назбігалось; Чимало й Пацюків зібралось, Старих і молодих (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 89); З біса — дуже, вельми, занадто. — З біса розумна ти [Катря], моя люба! — кепкує з неї Назар (Марко Вовчок, I, 1955, 128); «Та який ти з біса мудрий! — Мовить лицар, — ще ні разу Я таких, як ти, не бачив» (Леся Українка, I, 1951, 366); К бісу, рідко — геть; на всі чотири вітри. [Твардовський:] Я з вами згоден: тиран-поміщик — к бісу (Сава Голованівський, Драми, 1958, 69); На [якого] біса — нащо, для чого. — Ти хоч би пику вмив, — докоря йому Лушня. — На біса я буду мити, коли дощ і без того обмиє (Панас Мирний, II, 1954, 228); — На якого біса їх [блузки] шити, коли не носити? (Леся Українка, III, 1952, 602); Один біс — однаково, все одно. — Один біс, що пан, що багатий мужик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 46); У (в) біса — уживається у знач. підсил. част. при займ. хто, що, який або присл. де, коли, куди, як. Який там в біса звір! На Вовка тільки поговір, А овечок Тарас хапає!.. (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 78), [Чіп:] Еге, кажи! Який же після цього Ти в біса війт? (Іван Кочерга, I, 1956, 460); — І де у біса застряла? — охриплим голосом заспаний привітав її брат (Панас Мирний, IV, 1955, 121); Кому-кому, а Василю Йвановичу півень той без діла: невідомо було, коли він сам у біса спить (Юрій Яновський, Мир, 1956, 38); Хай (нехай) йому (їм і т. ін.) біс! — бодай минуло, згинуло!; хай пропаде, згине (пропадуть, згинуть)! і т. ін. — Що, вже давала, Христе, курям? — Та давала, хай їм біс! (Панас Мирний, I, 1954, 237); Сі панове не знають, яку шкоду вони роблять всій справі своєю безличністю. Ну, та нехай їм біс! (Леся Українка, V, 1956, 159); Що за біс? — уживається для вираження здивування. Ревнув медвідь: «Се що за біс?» (Іван Франко, XIII, 1954, 265); Який (рідко кий) біс! — уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там! Чіпка випив [чарку] і собі. — Що, посолодшало? — Кий біс! (Панас Мирний, II, 1954, 153); Якого біса? — уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому. Якого біса ти спеклася? Хіба на світі нажилася? (Іван Котляревський, I, 1952, 145); — Що це ви розляглися, як на пляжі? Ну, давай, давай, ворушись!.. — Якого біса? — пробурмотів сонний солдат (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 88).

"Словопедія" Орфографічний словник української мови

БІС

біс 1
іменник чоловічого роду, істота

біс 2
вигук
незмінювана словникова одиниця

"Словопедія" Українсько-російський словник

БІС
I миф.; бран.
бес
бісом дивитися — сердито [косо] смотреть [поглядывать]
до біса — (много) разг. до чёрта
хай їм біс! — чёрт с ними!
II межд.
бис
на біс — на бис

"Словопедія" Фразеологічний словник української мови

БІС

біс всели́вся (посели́вся) в кого. Хто-небудь перебуває в збудженому стані, робить незрозумілі вчинки. Та коли переступили поріг готелика, .. знов поселився в Тетяну Василівну біс незгоди (П. Загребельний). бісеня́та всели́лися. Якісь, певне, лихі бісенята вселилися в молоду Олімпіаду. Господарка такі коники викомарювала, що я аж з дива на ніч перехрестився (О. Ковінька).

біс злиза́в кого, що. Хто-небудь безслідно пропав, зник. — Сомка твого вже біс ізлизав — не бійсь, не викрутиться з запорозьких лап! (П. Куліш).

бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він (становий) вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко).

біс узя́в (вхопи́в) кого, зневажл. Хто-небудь помер, загинув. Узяв біс пана,— хай бере й підпанків (Укр.. присл..); Недарма ж кажуть люди, що поки ситий схудне, то худого й біс візьме (П. Козланюк); Мов пара отрутна, штрикнув (напій) його в ніс. І скрикнув Василь, і вхопив його біс (В. Самійленко); // Пропав, згинув (про тварину). Ой гоп, та й усе, Хома паску несе, а Хомиха порося, воно вирвалося і побігло в ліс, там узяв його біс (Укр.. присл..); — Навіщо ж ти накохав того скоту, коли не хочеш сам глядіти?..— Не візьме його, мамо, біс! — весело одмовляє Чіпка (Панас Мирний).

диви́тися бі́сом на кого—що і без додатка. Бути незадоволеним ким-, чим-небудь; сердитися на когось, щось. Плив-плив (Еней), що аж обридло, І море так йому огидло, Що бісом на його (нього) дививсь (І. Котляревський); Йому (Гнатові) не вгодиш: переступиш — зле, недоступиш — зле; все бісом дивиться! (М. Коцюбинський).

до бі́са. 1. кого, чого і без додатка. Багато, безліч. Дурниці вареники і варяниці, інша справа борщ,— хоч поганий, так до біса! (Укр.. присл..); — Та й до біса ж у цього паші всякого надбання! Якби підпалити — днів зо три горіло б! (М. Пригара); Качви тієї й справді в Інгульській заплаві було до біса (О. Сизоненко). 2. Дуже, занадто, надзвичайно. — Гаразд, гаразд, докторе,— заспокоїв його жартуючи Яремченко,— я дуже терплячий гість, хоч, правду кажучи, до біса зголоднівся (Д. Бедзик); Жінка поставила пляшку і кинулась до печі. Коляда стежив за її спритними рухами і думав, що оця Маланка до біса славна молодичка (М. Зарудний); — Леонтій Леонтійович — людина статечна, розумна і до біса хитра (П. Кочура). 3. Уживається для вираження категоричного небажання мати справу з ким-, чим-небудь, терпіти когось, щось. Не вперше їй чути від чоловіка: .. збудую (канал) і більше не буду .. кину до біса, кладовщиком (комірником)

до чо́рта в зу́би, грубо. У найнебезпечніше або найвіддаленіше місце. (Голос з 1-го хору:) Повтікали старогородські шевці, мабуть, до чорта в зуби (І. Нечуй-Левицький); (Ніна:) Знаю, Пашо, знаю, що кожен з нас, як стій, в атаку піде, у розвідку, на смерть, до чорта в зуби. І не злякається нічого в світі (Л. Дмитерко). до всіх бі́сів у зу́би. Зачеплений міцною рукою жінки, побіг (Сивоок) кудись до всіх бісів у зуби (П. Загребельний). чо́рту в зу́би. — Чого ви дивитесь, жіночки? Коли чоловіків забрали, то хай роздають увесь хліб, худобу — все одно кудись чорту в зуби спроваджують (Ю. Збанацький). (само́му) чо́ртові в зу́би. Так йому було весело і приємно стояти в компанії з батьком і коником в теплі гетьманського палацу з чарочкою, що він готовий був за одну таку мить кинутись не тільки в .. огонь, а самому чортові в зуби (О. Довженко).

іди́ (собі́) до чо́рта (до бі́са, до ді́дька, під три чорти́ і т. ін. ), лайл. Уживається для вираження злості, обурення, незадоволення чим-небудь, роздратування з приводу чогось, небажання бачити кого-небудь. — Іди ти під три чорти! — обурюється Роман. — Найшов чим хвалитися — безстидством (М. Стельмах); — Та іди ти під три чорти! — Славчук замахнувся, готовий ударити Рудя (С. Голованівський). іді́ть собі́ до ли́ха. — Тут не можна пасти коні… Примар звелів, щоб… — А йдіть ви собі до лиха з вашим хабарником примарем та з докторами! — вибухнув Замфір (М. Коцюбинський).

(і) (сам) чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є), грубо. Зовсім нічого не зрозуміло або не відомо. Ведмідь реве, і корова реве, а хто кого дере — і сам чорт не розбере (Укр.. присл..); Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця (М. Номис); (Горлов:) Ти, браток, поменше б говорив, Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (О. Корнійчук).

іти́ (леті́ти) / піти́ (полеті́ти) до чо́рта (к чо́рту, під три чорти́, к бі́су і т. ін.), грубо. Зазнавати цілковитого провалу, краху; пропадати, гинути. Такий маю здоровий вигляд (хоч, знаєш, не завжди, один день, одна тривога — і все летить до чорта) — а в дорозі загублю все (М. Коцюбинський); Я тільки жду програми галицької газети, щоб фінал до німецької статті написати на тему: ось зерно нової партії слов’янськоєвропейської. Коли це бац! При помочі двох Ваших же делегатів летить к бісу прогресивна газета (М. Драгоманов); Коли жінки де замішались і їм ворочати (керувати) дадуть; .. Прощайсь навік тогді (тоді) з порядком, Пішло все к чорту неоглядком (І. Котляревський).

леті́ти / полеті́ти до ді́дька (до бі́са, к бі́су і т. ін.). Зазнавати краху, переставати існувати, діяти; рушитися. Ці настанови мають силу лише до певних меж, досить створитись у дорозі гострій ситуації, як одразу всі вони летять до дідька (О. Гончар); При помочі (за допомогою) двох Ваших же делегатів летить к бісу прогресивна газета (М. Драгоманов).

на біс, зі сл. виклика́ти, співа́ти і т. ін. Повторно, на прохання глядачів, слухачів. Ася чудово грала на роялі, і це був, напевно, найкращий номер. Її без кінця викликали на біс (О. Іваненко); Виходить в “збірному концерті” улюбленець публіки, .. і вже знаєш наперед, що він заспіває “першим номером”, що — “на біс” (М. Рильський); З першої сцени публіка вже відчула чудового актора і з натхненням викликала його на біс (З журналу).

ні чорта́ (ні бі́са), грубо. Нічого, зовсім нічого. Сяють очі (діда) глибоко з-під лоба. Тільки пух лишивсь на голові… Лає син, що ні чорта не робить, Допіка невістка: ще живі? (В. Симоненко); — Де він (кулемет) тут закріплений, що його тримає — ні біса не бачу… (О. Гончар).

оди́н чорт (біс, ді́дько); одна́ сатана́, грубо. Все одно, однаково; те ж саме. Вовтузився (Іван Пісня) й далі; видно, в нього ніяк не в’язалась петля. — Іване, що ти робиш? Пісня, не перериваючи роботи, заговорив гнівно, уривчасто: — Один чорт! Досить! Несила моя… Хай вони прокляті будуть! (Ю. Збанацький); Один біс, що пан, що багатий мужик (М. Коцюбинський); — Колего, можу вас запевнити, все це дарма .. Звертайтеся до них по-янгольськи чи по-бісовськи — один дідько. Це — банда (Переклад С. Масляка).

посла́ти до біса (до чо́рта), лайл. 1. кого. Вилаяти або прогнати геть когось. Звичайно, всіх можна послати до біса, а з ким же тоді залишатися? (З журналу). 2. що. Відкинути якусь пропозицію; відмовитися від чогось. — Що ви можете сказати, крім жалюгідних “так судилося” і “так вийшло”? Але “так судилося” разом з призначенням, фатумом та іншим .. на зразок вроджених ідей, здібностей, характеру,— я вже послав до чорта (В. Підмогильний).

сам чорт (біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.). 1. у чому, з ким—чим. Важко зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь; нічого не можна зрозуміти. — У ваших канцелярських викрутасах сам чорт зламає ногу.— Інакше, пане, не можна (З. Тулуб); Гадав (Левко), що нема в світі вреднішого зілля, аніж баби. З ними сам біс ногу вломить (М. Стельмах); Потап може лише покрикувати на Таволг, підганяти, придумувати усяку мудрацію, у якій сам сатана ноги поламає! (М. Рудь). 2. де. Нема порядку; велике безладдя. — Стійте, стійте, дайте перше .. шовкову спідницю, бо я не знайду, тут сам чорт ногу зломить (Леся Українка). 3. Дуже складний, заплутаний. — Аби тільки в ліс перескочити. А там він такі стежки знає, такими шляхами поведе, що сам чорт ногу зломить (В. Козаченко). сам чортя́ка но́гу зло́мить (дуже складно, заплутано). (Передерій:) Адже як почне (Стрижаченко) крутити, .. то й праве діло так закруте

у чо́рта (у га́спида, у бі́са), грубо, ірон. 1. Уживається як підсилення або при вираженні незадоволення. І де в чорта серед цієї пустки ти знайдеш благородних людей, справжніх лицарів? (З газети); — Де в гаспида подівся наш музика? (Панас Мирний); — Коли ти в гаспида книжку дочитаєш? (І. Нечуй-Левицький); — І де в біса застряла? — охриплим голосом заспаний привітав її брат (Панас Мирний). 2. Уживається для вираження заперечення, спростування чогось (перев. у питальній формі). — Які ми у чорта рівні, — кричав він їм (багачам) у відповідь. — Ти столипінець, а я пролетарій! В тебе земля, а в мене що? (О. Гончар); (Чіп:) Еге, кажи! Який же після цього Ти в біса війт? (І. Кочерга); Цар скипів, почав кричати: — Я його не хочу знати! І який він в біса князь? (Л. Первомайський).

хоч (до бі́са) у пе́кло, грубо. Куди завгодно, у найнебезпечніше місце. Останній фотокореспондент, якого бачив генерал, був молодим, привабливим хлопцем у розкішній кубанці, його можна було послати хоч до біса в пекло (Л. Первомайський).

чорт (біс) зна (зна́є) що, грубо. Не те, що треба; не таке, як треба; те, що викликає осуд, подив і т. ін. — Чорт зна що робиться! — занепокоївся тамбовський губернатор, одержавши раптом спішне повідомлення (О. Довженко); Випустіть їх (каченят), куме!.. На якого біса вам таке чорт зна що! (М. Рильський); (Пані:) Годі базікать чорт знає що! Іди виспись… (С. Васильченко). бі́си зна що. Верзе біси зна що Та й думає: Ми то! (Т. Шевченко).

чорт (біс) (його́ (вас, тебе́ і т. ін.)) бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. (Красовська:) Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі (квартиру) наймать! (Саша:) Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай

як (мов, ні́би і т. ін.) лихи́й (рідше нечи́стий, біс і т. ін.) попу́тав кого і без додатка. Сталося з ким-небудь щось неприємне, небажане; не пощастило комусь. Думалось, хоч дочка не буде такою. Аж воно, бач, мов лихий попутав. І вона Богдановою дорогою пішла (І. Цюпа).

Ілюстрації

Див. також

БІС ( ЧОРТ, ДИЯВОЛ, ДІДЬКО, ЛЮЦИПЕР, САТАНА, ОСИНАВЕЦЬ, ЩЕЗНИК, ЗЛИЙ)
Він уважається уособленням усієї нечистої сили, хоча належить до її нижчого розряду. Створення узагальненого образу нечистої сили — чорта — сягає найдавніших часів. Протягом віків він значно трансформувався, як і його функції та назви. Спочатку він називався бісом, кудесником, пізніше — чарівником, демоном, за християнських часів — дияволом, сатаною, чортом тощо. Тих прізвиськ — зневажливих, глузливих і породжених острахом, — що їх дав чорту народ, важко перелічити. Таким же розмаїттям відзначаються й назви, що характеризують окремі його властивості: чорт — це і ворог, бо нашіптує людині злі думки; лихий, адже робить лихі справи; пекельник, оскільки є господарем пекла; перелесник, бо підбиває людей на перелюб; куций, адже має куцого хвоста; а ще він — лукавий, нечистий і, звичайно ж, дідько.
У народній уяві ця одіозна фігура нечистого світу постає у вигляді оброслої шерстю істоти з хвостом та невеликими ріжками. Його звірину природу також видають баранячі або козлячі роги, кігті, собача морда чи свиняче рило, іноді курячі ноги або крила кажана.
Характерні прикмети — довгий ніс, палаючі очі, густе чорне волосся. Іноді чорт може перетворюватись на тварину, іноді він набуває форм якоїсь чудернацької істоти, що більше нагадує мавпочку. Подекуди ж чорта уявляють у вигляді іноземця, убраного у коротеньку куртку або фрак, вузенькі панталони, з кумедним капелюхом на голові та люлькою в зубах. Звичайне помешкання чорта — млини, глибоке провалля, напівзруйновані будівлі, зарості бузини тощо.
Зустріч із чортом не віщує нічого доброго. Після такого побачення людина може серйозно захворіти й навіть померти. Тому якщо вам на шляху трапилась якась дивна істота, яка говорить людською мовою, то треба неодмінно сходити до знахарки, яка силою Божого слова відверне від вас усілякі напасті.
У народних прикметах чорт змальовується як істота, яка завжди робить лише шкоду. Коли на вулиці дме сильний вітер, що знищує все на своєму шляху, то говорять «чорт жениться». Святий пророк Ілля на своїй небесній колісниці, озброївшись блискавкою, ганяє нечистих по небу й по землі. Тож місце, куди потрапляє блискавка, вважається зазвичай проклятим, а ставлення до людини, враженої громом, неоднозначне. Чорт насилає хвороби, зводить жінок, полює на людські душі, штовхає на злочини та прикрі вчинки, після чого людина схильна до мук сумління та шкодує про скоєне. Вірять, що з чортом можна укласти договір і найняти його на службу, заклавши йому, втім, свою душу. Такі договори, як правило, треба укладати вночі на перехресті доріг і затверджу вати кров'ю з мізинця.
Чорт часто здається до перевтілень, причому насуває подоби не лише людей і тварин, а й неживих предметів. В українських апокрифічних легендах чорт виступає суперником і антиподом Бога та робить свій внесок у творення світу: саме він навчив людей ковальства, винайшов вогонь, млин, скрипку, дуду, тартак, горілку й тютюн. Йому навіть приписують такі плоди технічного прогресу, як фабрики, залізниці, телефон, велосипед тощо.
Для традиційної народної свідомості чорт — уособлення таємничої сили, якою клянуть своїх ворогів: «Бодай тебе чорт узяв»; «Іди під три чорти». За повір'ями, він боїться хреста, громових стріл святого Іллі та взагалі всього свяченого; захиститися від нього можна за допомогою спеціальної молитви та магічного кола.
Усяка згадка про чортів супроводжується зазвичай, приказкою: «Не при хаті/не при нас згадуючи». Чортів не бажано називати напряму, а вибирати яке-небудь інше слівце: «нечистий», «патлатий», «той, хто греблі рве», «ворог», «дідько», «спокусник», « лукавий» тощо. Іноді просто говорять «той». Для боротьби з бісами, які норовлять поганити те, що їсть і п'є людина, є спеціальні молитви — як для очищення їжі, так і для тих, хто вжив такі продукти.
Серед інших властивостей чорти мають і здатність вселятися в людей. При цьому вважається, що сам одержимий невинний у тому, що в нього проник біс. Молитва, всесильна та свята, здатна подолати чорта й вигнати його.
Багато хто вірить, що таїнство хрещення — це вигнання демона з людини. Тому-то й репетує так дитина під час цього обряду. У таїнстві ж покаяння дух Божий посідає місце чорта в душі грішника, який покаявся.
Поряд з усім цим чорт — досить комічна й безталанна фігура. У фольклорі українців він слугує постійною мішенню для жартів і анекдотів. У боротьбі з чортом люди звичайно виходять переможцями. Звідси відоме прислів'я: «Не такий страшний чорт, як його малюють».
За народними уявленнями, чорт нерідко перетворюється на звичайнісінького дрібного капосника. Він здатен збити з пантелику п'яних людей, любить сварити, особливо тих, хто сильно дружний, закоханим шкодить ревнощами. Так само не упускає він випадку заволодіти розумом і нашіптувати всякі гидоти тим, хто впав у відчай: «Хто вішається, тому дідько мотуза подає».
Тож український чорт не має таких магічних і містичних властивостей, як у демонології, скажімо, західних країн. Він майже в усьому подібний до звичайної людини, але наділеної переважно негативними рисами — лукавством, підступністю, впертістю тощо, тобто уособлює те, чого їй не личить робити. Саме тому нерідко чорт програє у двобої з доброчинною людиною, постаючи іноді у зовсім жалюгідному вигляді. А святі відлюдники взагалі ловлять бісів у кухлі з водою, перехрестивши її своєчасно, "їздять на них верхи.
Відповідно багатоликим є й образ біса, якого часто не ототожнюють із чортом. Найчастіше він з'являється у людській подобі, але з цапиними чи собачими ногами, з ріжками на лобі та цапиною борідкою. Любить він і перевтілюватися у чорного пса, свиню або цапа. Звичайні місця його перебування — перехрестя доріг, болота, бур'яни або кущі бузини, порожні хати тощо — взагалі непридатні для проживання людей місця. Поблизу них традиційно розташовували млини, кузні, гончарні, майстерні, й, отже, не випадково мірошники, ковалі та гончарі вважалися пов'язаними з нечистою силою. Особливо це стосувалося ковалів і гончарів, котрі подібно до чортів, що пекли вогнем грішників, також «мучили» у полум'ї металеві вироби чи глиняний посуд. До того ж їхнє ремесло завжди вважалося священнодійством, утаємниченим заняттям, мовляв, неможливим без допомоги нечистої сили.

Джерела та література

Матеріал з УкрЛіт