Відмінності між версіями «Радість»
Аніта (обговорення • внесок) |
Аніта (обговорення • внесок) (→http://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C&action=edit§ion=4) |
||
| (не показано 20 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''РА́ДІСТЬ, дості, жін. - почуття задоволення, втіха, приємність | + | |
| + | '''РА́ДІСТЬ, дості, жін.''' - почуття задоволення, втіха, приємність | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| − | + | '''Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | |
| + | |||
'''''Ра́дість''''' — за старшими класифікаціями емоцій, представлена як одна з першопочаткових емоцій; за Уорреном, виступає як почуття (сентимент) чи емоційне ставлення; краще розглядається як один з двох полюсів емоції (іншим є сум / смуток), між якими емоційне життя як-би мовити коливається; як Дарвін зазначає, вона схильна виражатися в сміху. Ще одним визначення радості є: радість — це емоційний вираз великого щастя. | '''''Ра́дість''''' — за старшими класифікаціями емоцій, представлена як одна з першопочаткових емоцій; за Уорреном, виступає як почуття (сентимент) чи емоційне ставлення; краще розглядається як один з двох полюсів емоції (іншим є сум / смуток), між якими емоційне життя як-би мовити коливається; як Дарвін зазначає, вона схильна виражатися в сміху. Ще одним визначення радості є: радість — це емоційний вираз великого щастя. | ||
Кожна людина почуває потребу в радісних моментах в своєму житті. Проте, якби людина постійно знаходилась в стані радості, вона не змогла б співчувати іншим і неадекватно реагувала на стан оточуючого світу. Усмішка радості на обличчі людини — найсуттєвіший з існуючих немовних сигналів. | Кожна людина почуває потребу в радісних моментах в своєму житті. Проте, якби людина постійно знаходилась в стані радості, вона не змогла б співчувати іншим і неадекватно реагувала на стан оточуючого світу. Усмішка радості на обличчі людини — найсуттєвіший з існуючих немовних сигналів. | ||
Радість, як правило, слідує за особистим успіхом чи процесом творчості, де радість не самоціль. Таким чином це задоволення своїми діями або спільними діями групи людей (перемога улюбленої спортивної команди, перемога бажаного кандидата на виборах і тому подібне). Ця емоція характеризується не тільки власним задоволенням себе, а і одобренням зі сторони інших осіб. | Радість, як правило, слідує за особистим успіхом чи процесом творчості, де радість не самоціль. Таким чином це задоволення своїми діями або спільними діями групи людей (перемога улюбленої спортивної команди, перемога бажаного кандидата на виборах і тому подібне). Ця емоція характеризується не тільки власним задоволенням себе, а і одобренням зі сторони інших осіб. | ||
Оскільки радість може виникати в результаті ослаблення болі, нервової напруги і негативних емоцій, вона здібна викликати ваблення або прив'язанність до об'єкта, який допоміг усунути ту чи іншу негативну емоцію. | Оскільки радість може виникати в результаті ослаблення болі, нервової напруги і негативних емоцій, вона здібна викликати ваблення або прив'язанність до об'єкта, який допоміг усунути ту чи іншу негативну емоцію. | ||
| − | + | ||
| + | 1. Почуття задоволення, втіха, приємність. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радість і надія В очах веселих (Тарас Шевченко, II, 1953, 238); Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє, і все, що є в домі, виглядає якось святково (Олександр Довженко, I, 1958, 111); Вустимко з радістю захоплює свою здобич [картоплину] і, обпікаючи пальці, чистить (Іван Багмут, Опов., 1959, 11); Наталя говорила про велику радість служіння партії і народу (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 140). | ||
| + | 2. Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. — Одна в мене на світі радість, моя Марусенька! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 59); Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. Вийшла червона хустина (Андрій Головко, I, 1957, 106); Народження сина було для Джантемира великою радістю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 338); | ||
| + | // Приємна, втішна звістка. Вернувся Іван з великою радістю: принесли старости обмінений хліб в батькову хату (Панас Мирний, I, 1949, 185); | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 19: | Рядок 24: | ||
|} | |} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | '''Чим вимірюється радість?''' | |
| − | + | Радість буває різною. Щирою. Нещирою. Штучною. Лукавою. Вдаваною. Злорадною. А от, чи може радість бути невидимою? Коли, скажімо, я маю повні груди радості, але її ніхто не бачить? Саме такою радістю пишаються деякі побожні, похмурі на вигляд християни, які люблять цитувати біблійну фразу «Праведний ледь посміхнеться» (правда, варто зауважити, що в канонічній Біблії таких слів немає, вони написані в Премудростях Сираха). | |
| − | + | А, взагалі, як визначити, чи має людина радість, чи ні? Чим її виміряти, оту невидиму радість? | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | Виявляється, можна. І зробити це неважко за допомогою методу, який гарно описав апостол Яків, розмірковуючи про іншу невід’ємну частину сутності християнина — про віру. У другому розділі свого послання апостол говорить про віру та діла. На перший погляд може здатися, що автор проповідує вчення, згідно з яким віра (а відповідно і спасіння) досягається добрими ділами. Але це не так. Головна думка його роздумів сконцентрована в простій фразі: «Віра без діл мертва!» Іншими словами: невидима віра завжди проявляє себе у видимих добрих ділах, або, як про це говорить інший апостол, Павло, у плодах. Саме через поведінку людини, її хороші побожні вчинки можна довідатися, чи є в неї віра. Бо, зауважує Яків, говорити про віру без діл безглуздо. З почуттям гумору, навіть зі сарказмом він каже: «Покажи-но мені віру без діл…», твердо знаючи, що такого не може бути. | |
| + | |||
| + | Те ж саме можна сказати й про радість. Радість — це не щось абстрактне, невидиме, амфорне. Радість, як і віра, завжди має видиме вираження: у виразі обличчя, у поведінці, у словах. Так звана, внутрішня радість, зі сумним, пісним обличчям — не що інше, як фікція, самообман, це «віра без діл». | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | '''http://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C&action=edit§ion=4''' | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 17:50, 30 листопада 2014
РА́ДІСТЬ, дості, жін. - почуття задоволення, втіха, приємність
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ра́дість — за старшими класифікаціями емоцій, представлена як одна з першопочаткових емоцій; за Уорреном, виступає як почуття (сентимент) чи емоційне ставлення; краще розглядається як один з двох полюсів емоції (іншим є сум / смуток), між якими емоційне життя як-би мовити коливається; як Дарвін зазначає, вона схильна виражатися в сміху. Ще одним визначення радості є: радість — це емоційний вираз великого щастя. Кожна людина почуває потребу в радісних моментах в своєму житті. Проте, якби людина постійно знаходилась в стані радості, вона не змогла б співчувати іншим і неадекватно реагувала на стан оточуючого світу. Усмішка радості на обличчі людини — найсуттєвіший з існуючих немовних сигналів. Радість, як правило, слідує за особистим успіхом чи процесом творчості, де радість не самоціль. Таким чином це задоволення своїми діями або спільними діями групи людей (перемога улюбленої спортивної команди, перемога бажаного кандидата на виборах і тому подібне). Ця емоція характеризується не тільки власним задоволенням себе, а і одобренням зі сторони інших осіб. Оскільки радість може виникати в результаті ослаблення болі, нервової напруги і негативних емоцій, вона здібна викликати ваблення або прив'язанність до об'єкта, який допоміг усунути ту чи іншу негативну емоцію.
1. Почуття задоволення, втіха, приємність. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радість і надія В очах веселих (Тарас Шевченко, II, 1953, 238); Від її юного образу, чистого й одухотвореного материнством, віє такою радістю, що вся кімната світиться і сяє, і все, що є в домі, виглядає якось святково (Олександр Довженко, I, 1958, 111); Вустимко з радістю захоплює свою здобич [картоплину] і, обпікаючи пальці, чистить (Іван Багмут, Опов., 1959, 11); Наталя говорила про велику радість служіння партії і народу (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 140). 2. Особа, предмет, подія і т. ін., що викликають радісні почуття, тішать. — Одна в мене на світі радість, моя Марусенька! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 59); Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. Вийшла червона хустина (Андрій Головко, I, 1957, 106); Народження сина було для Джантемира великою радістю (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 338);
// Приємна, втішна звістка. Вернувся Іван з великою радістю: принесли старости обмінений хліб в батькову хату (Панас Мирний, I, 1949, 185);
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Чим вимірюється радість?
Радість буває різною. Щирою. Нещирою. Штучною. Лукавою. Вдаваною. Злорадною. А от, чи може радість бути невидимою? Коли, скажімо, я маю повні груди радості, але її ніхто не бачить? Саме такою радістю пишаються деякі побожні, похмурі на вигляд християни, які люблять цитувати біблійну фразу «Праведний ледь посміхнеться» (правда, варто зауважити, що в канонічній Біблії таких слів немає, вони написані в Премудростях Сираха).
А, взагалі, як визначити, чи має людина радість, чи ні? Чим її виміряти, оту невидиму радість?
Виявляється, можна. І зробити це неважко за допомогою методу, який гарно описав апостол Яків, розмірковуючи про іншу невід’ємну частину сутності християнина — про віру. У другому розділі свого послання апостол говорить про віру та діла. На перший погляд може здатися, що автор проповідує вчення, згідно з яким віра (а відповідно і спасіння) досягається добрими ділами. Але це не так. Головна думка його роздумів сконцентрована в простій фразі: «Віра без діл мертва!» Іншими словами: невидима віра завжди проявляє себе у видимих добрих ділах, або, як про це говорить інший апостол, Павло, у плодах. Саме через поведінку людини, її хороші побожні вчинки можна довідатися, чи є в неї віра. Бо, зауважує Яків, говорити про віру без діл безглуздо. З почуттям гумору, навіть зі сарказмом він каже: «Покажи-но мені віру без діл…», твердо знаючи, що такого не може бути.
Те ж саме можна сказати й про радість. Радість — це не щось абстрактне, невидиме, амфорне. Радість, як і віра, завжди має видиме вираження: у виразі обличчя, у поведінці, у словах. Так звана, внутрішня радість, зі сумним, пісним обличчям — не що інше, як фікція, самообман, це «віра без діл».
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
