Відмінності між версіями «Жадоба»
(→Сучасні словники) |
(→Медіа) |
||
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
Рядок 44: | Рядок 44: | ||
{{#ev:youtube|CL2nRurusFk}} | {{#ev:youtube|CL2nRurusFk}} | ||
− | |||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
[[Категорія:Жа]] | [[Категорія:Жа]] | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2014 року]] |
Поточна версія на 21:13, 7 грудня 2014
Жадоба, -би, ж. 1) Жажда, сильный аппетитъ. Десь у жадобу ззів та вода напивсь, та з того й сталось. Черк. у. 2) Желаніе. Все вона світом нудить, все ні до чого у неї нема охоти, ні до чого жадоби. МВ. II. 158. Велика жадоба у простих людей до освіти. О. 1862. ІІІ. 30. О неситая жадоба старшинування! тепер то я побачив тебе в вічі. К. ЧР. 186. 3) Жадность. До ласощів жадоба наглая напала. Мкр. Н.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. чого, до чого і з інфін. Велике бажання чогось, прагнення до чого-небудь. В серці бідного молдувана надія боролась з жадобою дикої помсти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215); Лікар Семен Трохимович Мироненко.. зберіг юнацьку жадобу до життя, пристрасну любов до людей, праці, природи (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 14); Сп'янілі від жадоби руйнувати, кинулися майстри до майстерень Павла й Остапа (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 121); // Великий інтерес до чогось; зацікавлення, захоплення чим-небудь. Він з жадобою почав переглядати телеграми в газетах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 49); Демидів був допитливим, розумним юнаком, визначався невгасимою жадобою до книг (Жовтень, 2, 1956, 87); Професія журналіста — важка. Потрібні і здібність, і широкі знання, і вічна жадоба розкривати невичерпне багатство слова (Радянська Україна, 5.V 1957, 1)
2. Велике бажання їсти, пити. В спасівські жароти, після довгої путі, не наситиш жадоби, допавшись до холодної криниці (Олекса Стороженко, I, 1957, 333); Сьорбаю я його [чай] з такою жадобою, що аж відляски по хаті розходяться (Панас Мирний, IV, 1955, 356); Дід подав онукові меду на дерев'яній мисці, відрізав йому кусень хліба — і хлопець почав їсти з жадобою (Осип Маковей, Вибр., 1956, 412); // Про звірячу ненаситність, ненажерливість. — Я бачу звірів.. В очах у них вогонь, а на зубах кров... людська, червона... А есерці мають вовчу жадобу... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 177).
3. Пристрасне прагнення до збагачення, наживи. Алчна душа в князя Оскола, не може він задовольнити своєї жадоби, насипає скотниці, збирає землі, перетесує ліси (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 36).
♦ У жадобу щось — хочеться, бажається чого-небудь, їй тільки у жадобу було людські голоси чути (Марко Вовчок, I, 1955, 171); Була та телиця Хіврі у велику жадобу: вона так бажала корови з неї діждати (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 114).
Жадібність, захланність і всі мож. пох. від ЖАДІБНИЙ, поет. ненасить, ненатля; (грошей) грошолюбство, пожадливість; (чого) ЖАДАННЯ; (знань) потяг до.
Орфографічний словник української мови
Жадо́ба Іменник жіночого роду
ЖАДОБА
1) жадность; алчность
2) (стремление к осуществлению чего-н.) желание; (сильнее) жажда, книжн. вожделение