Відмінності між версіями «Баб’ячий»
(→Див. також) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | Прикметник до баба 3. ◆ [X р а п к о:] Ця [Галька], здається, змогла б дати мені підпомоги. Та що? Не баб'ячих рук це діло Панас Мирний | ||
| + | Такий, як у баби; властивий бабі, бабам. ◆ Зморшкувате баб'яче обличчя дідугана почервоніло від хвилювання Донченко | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| Рядок 16: | Рядок 19: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | Баб'ячий проклін — назва омели — мертвого зілля, яке використовувалося в магічних дійствах давніх українських віщунів, ворожбитів — волхвів. | ||
| + | |||
| + | Омелу, що й тепер росте на старих деревах-, найчастіше поблизу церков, давній жрець зтинав золотим серпом і вносив до храму. Очевидно, наші предки опоетизували омелу, пов'язуючи її з Бабою. | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Поточна версія на 23:29, 16 червня 2014
Баб’ячий, -а, -е. 1) Принадлежащій, свойственный бабѣ. Баб’ячі звичаї. 2) По баб’ячий, по баб’ячому. Він чисто по баб’ячий тупця по хаті. Левиц. І. 478.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Прикметник до баба 3. ◆ [X р а п к о:] Ця [Галька], здається, змогла б дати мені підпомоги. Та що? Не баб'ячих рук це діло Панас Мирний Такий, як у баби; властивий бабі, бабам. ◆ Зморшкувате баб'яче обличчя дідугана почервоніло від хвилювання Донченко
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Баб'ячий проклін — назва омели — мертвого зілля, яке використовувалося в магічних дійствах давніх українських віщунів, ворожбитів — волхвів.
Омелу, що й тепер росте на старих деревах-, найчастіше поблизу церков, давній жрець зтинав золотим серпом і вносив до храму. Очевидно, наші предки опоетизували омелу, пов'язуючи її з Бабою.
