Відмінності між версіями «Гавкати»
(Створена сторінка: '''Гавкати, -каю, -єш, '''''гл. ''Лаять. ''Собака і на святого гавка. ''Ном. № 5195. Категорія:Га) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Гавкати, -каю, -єш, '''''гл. ''Лаять. ''Собака і на святого гавка. ''Ном. № 5195. | '''Гавкати, -каю, -єш, '''''гл. ''Лаять. ''Собака і на святого гавка. ''Ном. № 5195. | ||
[[Категорія:Га]] | [[Категорія:Га]] | ||
| + | |||
| + | '''ГАВКАТИ''', -аю, -аєш, недок. | ||
| + | 1. Видавати уривчасті звуки (про собак, лисипь та деяких інших тварин). Птиці щебечуть, воли ревуть, собаки гавкають... (Панас Мирний, II, 1954, 48); Веселий песик, іхній компаньйон, На поїзд гавкав з радісним презирством (Максим Рильський, II, 1960, 76); | ||
| + | // Імітувати ці звуки. Що то — голод!.. Так було гірко, так важко, що, здається, вибіг би на вулицю та й гавкав, як пес... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 94); — Я добре вмів.. співати під різних птахів, гавкати по-собачому (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 30); * Образно. Химерна, ненажерна паща [молотарки] ковта сніп за снопом. Гавка, мете, рве (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 155); Гармати гавкають округ, горить довкола ліс (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 135). | ||
| + | 2. перен., вульг. Уживається в знач. говорити 1 у відношенні до людини, яку зневажають. — Ще й та обзивається! — Мовчала б уже та не гавкала. — кричала Мотря до Мелашки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 375); — Я протестую і вимагаю, щоб такі доповіді були частіше.. — О, і воно береться ще гавкати! — почула Оля у себе над вухом (Ірина Вільде, Сестри... 1958, 471). | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|5Hmst_XCabk}} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 16:10, 26 листопада 2015
Гавкати, -каю, -єш, гл. Лаять. Собака і на святого гавка. Ном. № 5195.
ГАВКАТИ, -аю, -аєш, недок. 1. Видавати уривчасті звуки (про собак, лисипь та деяких інших тварин). Птиці щебечуть, воли ревуть, собаки гавкають... (Панас Мирний, II, 1954, 48); Веселий песик, іхній компаньйон, На поїзд гавкав з радісним презирством (Максим Рильський, II, 1960, 76); // Імітувати ці звуки. Що то — голод!.. Так було гірко, так важко, що, здається, вибіг би на вулицю та й гавкав, як пес... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 94); — Я добре вмів.. співати під різних птахів, гавкати по-собачому (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 30); * Образно. Химерна, ненажерна паща [молотарки] ковта сніп за снопом. Гавка, мете, рве (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 155); Гармати гавкають округ, горить довкола ліс (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 135). 2. перен., вульг. Уживається в знач. говорити 1 у відношенні до людини, яку зневажають. — Ще й та обзивається! — Мовчала б уже та не гавкала. — кричала Мотря до Мелашки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 375); — Я протестую і вимагаю, щоб такі доповіді були частіше.. — О, і воно береться ще гавкати! — почула Оля у себе над вухом (Ірина Вільде, Сестри... 1958, 471).
