Відмінності між версіями «Люд»
(→Сучасні словники) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Люд, -ду, '''''м. ''Народъ, людъ; человѣчество. ''Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. ''Ном. № 71. ''Вона стане на користь людові нашому. ''Дещо. 15. ''Люд вже здавна коверзує з того лихо плазує. ''Ном. № 2456. | '''Люд, -ду, '''''м. ''Народъ, людъ; человѣчество. ''Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. ''Ном. № 71. ''Вона стане на користь людові нашому. ''Дещо. 15. ''Люд вже здавна коверзує з того лихо плазує. ''Ном. № 2456. | ||
[[Категорія:Лю]] | [[Категорія:Лю]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ЛЮД, у, чол., розм. | ||
| + | 1. Те саме, що люди 1. Трудівниче і воїне! Діло ти вершиш у віках святеє, .. щоб ізнов на землі веселій Люд братався в єдинім гроні (Максим Рильський, II, 1960, 232); До сходу сонця, рано-рано! У Віфлеємі на майдані Зійшовся люд (Тарас Шевченко, II, 1953, 314); Там на улицях люду-народу, як черва, та так і в'ється, так і снує (Панас Мирний, III, 1954, 295); В крамниці було повно люду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); Матінко моя, скільки того люду! (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 145) | ||
| + | 2. звичайно з означ. Група людей, належних до якого-небудь середовища. У вас [молоді] в думках немає бруду, Палає в серці ще любов До обездоленого люду (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 14); Йому хотілось пожити та попрацювати ще на селі, між сільським людом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141); — Як запродався [Матюха] куркулям, так бідний люд за собак тепер вважає! (Андрій Головко, II, 1957, 74); Не дуже розгонився купувати заробітчанський люд, вдовольняючись більше витрішками (Олесь Гончар, I, 1959, 38); Триста.. офіцерів і політпрацівників, а більше — простого сержантського й рядового люду зустріли Івана й Уляну (Олександр Довженко, I, 1958, 333); | ||
| + | // рідко. Населення певної країни; народ. У кожного люду, у кожній країні Живе такий спогад, що в його в давнині Були «золотії віки» (Леся Українка, I, 1951, 171); Він так любить Україну й той добрий український люд! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 167); Радянська Україна — возз'єднана, єдина!.. А люд весь героїчний, мов із заліза — вічний (Павло Тичина, II, 1957, 191). | ||
| + | 3. заст. Основне трудове населення в класовому суспільстві. Коло льоху Базар люду насходилось Та й панства не трохи (Тарас Шевченко, I, 1951, 305); Трудився щиро фараон, і дер, І мучив люд, що аж земля стогнала (Іван Франко, XIII, 1954, 258). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 566. | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
| + | ЛЮД | ||
| + | люда (люду), мн. нет, м., собир. (разг.). Люди, группа людей, объединенных общностью условий (социальных, профессиональных, территориальных и т. п.). Рабочий люд. Крестьянский люд. Чиновный люд, покинув свой ночной приют, на службу шел. Пушкин. Толпился занятый, деловой люд. Серафимович. | ||
| + | ЛЮД | ||
| + | а (-у), м., собир., какой (устар. и разг.). Люди, группа людей. На площади много всякого люду. Рабочий, трудовой л. Крестьянский л. Деловой л. | ||
| + | ЛЮД | ||
| + | люд См. толпа, человек... | ||
| + | ЛЮД | ||
| + | люд м. разг. Люди, группа ~ей, объединенных общностью каких-л. условий (социальных, профессиональных и т.п.). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Люд.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Люд1.jpg |x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 13:00, 24 листопада 2015
Люд, -ду, м. Народъ, людъ; человѣчество. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71. Вона стане на користь людові нашому. Дещо. 15. Люд вже здавна коверзує з того лихо плазує. Ном. № 2456.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛЮД, у, чол., розм. 1. Те саме, що люди 1. Трудівниче і воїне! Діло ти вершиш у віках святеє, .. щоб ізнов на землі веселій Люд братався в єдинім гроні (Максим Рильський, II, 1960, 232); До сходу сонця, рано-рано! У Віфлеємі на майдані Зійшовся люд (Тарас Шевченко, II, 1953, 314); Там на улицях люду-народу, як черва, та так і в'ється, так і снує (Панас Мирний, III, 1954, 295); В крамниці було повно люду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 253); Матінко моя, скільки того люду! (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 145) 2. звичайно з означ. Група людей, належних до якого-небудь середовища. У вас [молоді] в думках немає бруду, Палає в серці ще любов До обездоленого люду (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 14); Йому хотілось пожити та попрацювати ще на селі, між сільським людом (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141); — Як запродався [Матюха] куркулям, так бідний люд за собак тепер вважає! (Андрій Головко, II, 1957, 74); Не дуже розгонився купувати заробітчанський люд, вдовольняючись більше витрішками (Олесь Гончар, I, 1959, 38); Триста.. офіцерів і політпрацівників, а більше — простого сержантського й рядового люду зустріли Івана й Уляну (Олександр Довженко, I, 1958, 333); // рідко. Населення певної країни; народ. У кожного люду, у кожній країні Живе такий спогад, що в його в давнині Були «золотії віки» (Леся Українка, I, 1951, 171); Він так любить Україну й той добрий український люд! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 167); Радянська Україна — возз'єднана, єдина!.. А люд весь героїчний, мов із заліза — вічний (Павло Тичина, II, 1957, 191). 3. заст. Основне трудове населення в класовому суспільстві. Коло льоху Базар люду насходилось Та й панства не трохи (Тарас Шевченко, I, 1951, 305); Трудився щиро фараон, і дер, І мучив люд, що аж земля стогнала (Іван Франко, XIII, 1954, 258). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 566.
"Словопедія"
ЛЮД люда (люду), мн. нет, м., собир. (разг.). Люди, группа людей, объединенных общностью условий (социальных, профессиональных, территориальных и т. п.). Рабочий люд. Крестьянский люд. Чиновный люд, покинув свой ночной приют, на службу шел. Пушкин. Толпился занятый, деловой люд. Серафимович.
ЛЮД
а (-у), м., собир., какой (устар. и разг.). Люди, группа людей. На площади много всякого люду. Рабочий, трудовой л. Крестьянский л. Деловой л.
ЛЮД
люд См. толпа, человек...
ЛЮД
люд м. разг. Люди, группа ~ей, объединенных общностью каких-л. условий (социальных, профессиональных и т.п.).
Ілюстрації
|
|
