Відмінності між версіями «Амбар»
(→Медіа) |
|||
| (не показані 13 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
Амбарна книга (великий в палітурці зошит для записів про товари, припаси). | Амбарна книга (великий в палітурці зошит для записів про товари, припаси). | ||
| + | |||
| + | Кліть(різн. амбар) - приміщення , кімната в будові , будівлі , а також окрема споруда господарського призначення. У звичайному російському житлі кліттю називається, як правило , неопалюване приміщення (зруб) , що примикається за допомогою сіней до хати . Спочатку ж кліть - це головна складова майже будь-якої споруди в російській дерев'яній архітектурі. Кліть використовувалася не тільки як приміщення для зберігання майна ( комору , комора ) , але і як літнє житло , спальня. В даний час за словом « кліть » закріпилося значення виключно господарського (клітушка , підсобка ) , технічного призначення ( сходова клітка , шахтна кліть ). | ||
| + | |||
| + | Стодола - господарська будівля, в якій сушили снопи перед молотьбою. Стодола звичайно складався з ями, де розташовувалася піч без труби, а також з верхнього ярусу, куди складали снопи. Згідно з народними повір'ями, у стодолі мешкає овінник. | ||
| + | |||
| + | =Різновиди амбарів= | ||
| + | Зсередини комори ділилися на відділення, які називалися засіками. | ||
| + | |||
| + | На Русі комори призначалися в основному для зберігання запасів зернових та інших культур. Невеликі за обсягом комори після будівлі замазувалися глиною або смолою , після чого заливалися водою. Якщо вода не витікала , вирубували двері і ставили дах , після чого комору просушується . | ||
| + | |||
| + | В Архангельській області була поширена практика споруди так званих комірних містечок - неподалік від основної села зводилася група комор , в основному із зерном або хутрами . Комірні містечка були свого роду страхуванням на випадок пожеж , які знищували цілі північні садиби (тобто будинок з впритул прибудованим двоповерховим двором ) . Найстрашнішим у випадку таких катастроф була втрата насіннєвого зерна , а за допомогою резервного запасу можна було якщо не встати на ноги , то хоча б не померти з голоду. Хутра були місцевою валютою . | ||
| + | |||
| + | Також на Російському Півночі практикувалося зведення виїзних комірок . Маленькі будівлі не більше 4-5 м ² за площею призначалися для зберігання 1 -2х тижневого запасу продуктів у разі землеробських робіт далеко від села . | ||
| + | |||
| + | У радянський час були витіснені сараями ( малими нежитловими будівлями та прибудовами , службовцями для зберігання невеликих запасів продовольства , начиння та інструментів ) і елеваторами , великими сховищами зерна , що з'явилися в міру індустріалізації та колективізації на селі . | ||
| + | Амбари з'явилися в Японії наприкінці 1 тисячоліття до Р.Х. Початково у них зберігали рис та інші крупи. Вони були прямокутної форми і підтримувалися 4—8 стовпами. Як засіб зберігання харчів цей тип комори використовувався наряду з керамічним посудом та ямами зберігання. | ||
| + | |||
| + | З малюнків на кераміці та бронзових дзовонах дотаку можна встановити, що амбари існували в Японії вже у 4 столітті до Р. Х., а залишки ям від вертикальних стовпів на стоянках поселень дають підстави твердити, що перші комори такого роду з'явилися у 9—8 століттях до Р. Х. | ||
| + | |||
| + | З археологічних розкопок відомо, що комори на підпорах продовжували використовуватися японцями у 1 — 5 століттях по Р. Х. Поступово вони набули квадратної форми і збільшились у розмірах. Зросла також кількість стовпів, яка їх підпирала центральну частину підлоги комори. | ||
| + | |||
| + | Найвідомішим амбаром, що зберігся до сьогодні, є імператорська комора Сьосоін. Вона знаходиться на території храму Тодайдзі у місті Нара. Ця комора служила сховищем скарбів монаршої родини Японії. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 21: | Рядок 43: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rdsgf.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Rdsgf.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | + | Терновская О. А. Андрей // Славянские древности: Этнолингвистический словарь / Под ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М.: Международные отношения, 1995. — Т. 1. — С. 104—105. — ISBN 5-7133-0704-2. | |
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | |
Поточна версія на 09:48, 29 квітня 2014
Амба́р, -ру и Амба́рь, -ря, м. Амбаръ, отдѣльно отъ жилаго помѣщенія стоящая кладовая. Стор. Оп. 145. Шух. І. 106.
Амбар (. Від перс انبار Амбар, Амбар - «склад») - др.-рус. житниця, сховище жита, у слов'ян пов'язане в ритуально-магічній практиці із забезпеченням врожайності і родючості.
Зміст
Сучасні словники
АМБАР, а, чол., розм. Велике приміщення для зберігання зерна; комора.
АМБАР,-а,великий висячий замок.
Амбарна книга (великий в палітурці зошит для записів про товари, припаси).
Кліть(різн. амбар) - приміщення , кімната в будові , будівлі , а також окрема споруда господарського призначення. У звичайному російському житлі кліттю називається, як правило , неопалюване приміщення (зруб) , що примикається за допомогою сіней до хати . Спочатку ж кліть - це головна складова майже будь-якої споруди в російській дерев'яній архітектурі. Кліть використовувалася не тільки як приміщення для зберігання майна ( комору , комора ) , але і як літнє житло , спальня. В даний час за словом « кліть » закріпилося значення виключно господарського (клітушка , підсобка ) , технічного призначення ( сходова клітка , шахтна кліть ).
Стодола - господарська будівля, в якій сушили снопи перед молотьбою. Стодола звичайно складався з ями, де розташовувалася піч без труби, а також з верхнього ярусу, куди складали снопи. Згідно з народними повір'ями, у стодолі мешкає овінник.
Різновиди амбарів
Зсередини комори ділилися на відділення, які називалися засіками.
На Русі комори призначалися в основному для зберігання запасів зернових та інших культур. Невеликі за обсягом комори після будівлі замазувалися глиною або смолою , після чого заливалися водою. Якщо вода не витікала , вирубували двері і ставили дах , після чого комору просушується .
В Архангельській області була поширена практика споруди так званих комірних містечок - неподалік від основної села зводилася група комор , в основному із зерном або хутрами . Комірні містечка були свого роду страхуванням на випадок пожеж , які знищували цілі північні садиби (тобто будинок з впритул прибудованим двоповерховим двором ) . Найстрашнішим у випадку таких катастроф була втрата насіннєвого зерна , а за допомогою резервного запасу можна було якщо не встати на ноги , то хоча б не померти з голоду. Хутра були місцевою валютою .
Також на Російському Півночі практикувалося зведення виїзних комірок . Маленькі будівлі не більше 4-5 м ² за площею призначалися для зберігання 1 -2х тижневого запасу продуктів у разі землеробських робіт далеко від села .
У радянський час були витіснені сараями ( малими нежитловими будівлями та прибудовами , службовцями для зберігання невеликих запасів продовольства , начиння та інструментів ) і елеваторами , великими сховищами зерна , що з'явилися в міру індустріалізації та колективізації на селі . Амбари з'явилися в Японії наприкінці 1 тисячоліття до Р.Х. Початково у них зберігали рис та інші крупи. Вони були прямокутної форми і підтримувалися 4—8 стовпами. Як засіб зберігання харчів цей тип комори використовувався наряду з керамічним посудом та ямами зберігання.
З малюнків на кераміці та бронзових дзовонах дотаку можна встановити, що амбари існували в Японії вже у 4 столітті до Р. Х., а залишки ям від вертикальних стовпів на стоянках поселень дають підстави твердити, що перші комори такого роду з'явилися у 9—8 століттях до Р. Х.
З археологічних розкопок відомо, що комори на підпорах продовжували використовуватися японцями у 1 — 5 століттях по Р. Х. Поступово вони набули квадратної форми і збільшились у розмірах. Зросла також кількість стовпів, яка їх підпирала центральну частину підлоги комори.
Найвідомішим амбаром, що зберігся до сьогодні, є імператорська комора Сьосоін. Вона знаходиться на території храму Тодайдзі у місті Нара. Ця комора служила сховищем скарбів монаршої родини Японії.
Ілюстрації
|
|
|
|
Джерела та література
Терновская О. А. Андрей // Славянские древности: Этнолингвистический словарь / Под ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М.: Международные отношения, 1995. — Т. 1. — С. 104—105. — ISBN 5-7133-0704-2.
