Відмінності між версіями «Ворожиля»
(Створена сторінка: '''Ворожиля, -лі, '''''ж. ''1) '''= Ворожбитка. '''Вх. Лем. 400. 2) '''= Сонечко, '''Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400....) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показані 10 проміжних версій 2 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ворожиля, -лі, '''''ж. ''1) '''= Ворожбитка. '''Вх. Лем. 400. 2) '''= Сонечко, '''Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400. | '''Ворожиля, -лі, '''''ж. ''1) '''= Ворожбитка. '''Вх. Лем. 400. 2) '''= Сонечко, '''Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400. | ||
[[Категорія:Во]] | [[Категорія:Во]] | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Ворожка, ворожбитка, ворожиля (чоловік — ворожбит, ворожиль, ворож, ворожбитко, також — відун) — той, хто вгадує майбутнє чи минуле за якимись прикметами, предметами або ворожачи на картах. | ||
+ | |||
+ | Здавна людей, що знаються на ворожінні, називали ще кудесниками, потворниками, обавниками, наузниками, зілійниками, а пізніше — знахарями та чарівниками. | ||
+ | |||
+ | '''Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115.''' | ||
+ | |||
+ | Ворожиля (ворожбитка), и, ж., заст. Жін. до ворожби́т. Моя мати ворожбитка мені ворожила: — Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Чуб., V, 1874, 249); Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Стельмах, Хліб.., 1959, 145) | ||
+ | |||
+ | '''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739.''' | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ворожба.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вр.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вр11.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:врж.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:вржб.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|QnUEKyLFz40}} | ||
+ | |||
+ | ==Міфи про ворожіння== | ||
+ | '''Міф 1. Гадати можуть лише бабці в селах або потомствені провидиці, що мають дар.''' | ||
+ | |||
+ | Ясновидіння – це передбачення майбутнього без використання інструменту (колоди карт). Дар ясновидця можна розвинути в будь-якому віці, не обов’язково отримувати його у спадок. В його основі лежить інтуїція. | ||
+ | |||
+ | Ворожіння на будь-яких картах можна навчитися, і щоб гадати, ніякого ясновидіння не потрібно. Інструмент «ясновидит» за майстра, а завдання майстра ворожіння – чітко і чесно трактувати випали карти, використовуючи навички роботи з колодою, знання законів світу і відносин між людьми, асоціативне мислення і ту ж інтуїцію. Підключення до потоку інформації відбувається за рахунок інструменту для ворожіння. | ||
+ | |||
+ | До речі, ворожіння не має відношення до магії. Магія – це трансформація реальності, ворожіння ж – отримання потрібної інформації про неї. | ||
+ | |||
+ | '''Міф 2. Гадати можна в певні дні.''' | ||
+ | |||
+ | Це чисте марновірство, яке працює тільки тоді, коли в нього віриш. У вищих сил немає вихідних і свят, у колоди карт немає поганого або хорошого настрою (як немає його, наприклад, у радіо – найпростішої метафори будь-якого гадательного інструменту). Тут кожна людина – і клієнт, і майстер – сам вирішує, в які забобони йому вірити. Однак при цьому все одно всі гадання будуть працювати. | ||
+ | |||
+ | '''Міф 3. Ворожіння – це програмування долі.''' | ||
+ | |||
+ | Програмування – це певна установка, яка дається людині і якій він неухильно дотримується. Ця установка може прийти з телевізора, газети, від батьків, школи, друзів, знайомих і т.д. І людина дотримується у своєму житті багатьма програмами, найчастіше неусвідомлено. При цьому, як вже було сказано, він має свободу вибору. | ||
+ | |||
+ | Можна зробити висновок, що програмуванням є всі, або не є нічого. Правда в тому, що людина як спокійно слід установок, так і має можливість вийти з них і не слідувати. При ворожінні людина отримує певну інформацію, рада, підказку – він може слідувати їм чи ні, або слідувати частково. У нього в руках з’являється інструмент для прийняття нових рішень у життя і долю. | ||
+ | |||
+ | Просте ж передбачення подій – «буде»,» як правило, неефективно і проводиться або шарлатанами, або початківцями майстрами. Передбачення майбутнього не рекомендується без аналізу сьогодення і, можливо, минулого. | ||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739. | ||
+ | |||
+ | Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115. | ||
+ | |||
+ | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | |||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2017 року]] |
Поточна версія на 18:32, 26 листопада 2017
Ворожиля, -лі, ж. 1) = Ворожбитка. Вх. Лем. 400. 2) = Сонечко, Coccinella septempunctata. Вх. Лем. 400.
Зміст
Сучасні словники
Ворожка, ворожбитка, ворожиля (чоловік — ворожбит, ворожиль, ворож, ворожбитко, також — відун) — той, хто вгадує майбутнє чи минуле за якимись прикметами, предметами або ворожачи на картах.
Здавна людей, що знаються на ворожінні, називали ще кудесниками, потворниками, обавниками, наузниками, зілійниками, а пізніше — знахарями та чарівниками.
Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115.
Ворожиля (ворожбитка), и, ж., заст. Жін. до ворожби́т. Моя мати ворожбитка мені ворожила: — Не йди, доню, за нелюба, бо будеш тужила (Чуб., V, 1874, 249); Зілля.. лежало на столі поруч з хлібом, немов нагадуючи, що воно і є хлібом ворожбитки (Стельмах, Хліб.., 1959, 145)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739.
Ілюстрації
Медіа
Міфи про ворожіння
Міф 1. Гадати можуть лише бабці в селах або потомствені провидиці, що мають дар.
Ясновидіння – це передбачення майбутнього без використання інструменту (колоди карт). Дар ясновидця можна розвинути в будь-якому віці, не обов’язково отримувати його у спадок. В його основі лежить інтуїція.
Ворожіння на будь-яких картах можна навчитися, і щоб гадати, ніякого ясновидіння не потрібно. Інструмент «ясновидит» за майстра, а завдання майстра ворожіння – чітко і чесно трактувати випали карти, використовуючи навички роботи з колодою, знання законів світу і відносин між людьми, асоціативне мислення і ту ж інтуїцію. Підключення до потоку інформації відбувається за рахунок інструменту для ворожіння.
До речі, ворожіння не має відношення до магії. Магія – це трансформація реальності, ворожіння ж – отримання потрібної інформації про неї.
Міф 2. Гадати можна в певні дні.
Це чисте марновірство, яке працює тільки тоді, коли в нього віриш. У вищих сил немає вихідних і свят, у колоди карт немає поганого або хорошого настрою (як немає його, наприклад, у радіо – найпростішої метафори будь-якого гадательного інструменту). Тут кожна людина – і клієнт, і майстер – сам вирішує, в які забобони йому вірити. Однак при цьому все одно всі гадання будуть працювати.
Міф 3. Ворожіння – це програмування долі.
Програмування – це певна установка, яка дається людині і якій він неухильно дотримується. Ця установка може прийти з телевізора, газети, від батьків, школи, друзів, знайомих і т.д. І людина дотримується у своєму житті багатьма програмами, найчастіше неусвідомлено. При цьому, як вже було сказано, він має свободу вибору.
Можна зробити висновок, що програмуванням є всі, або не є нічого. Правда в тому, що людина як спокійно слід установок, так і має можливість вийти з них і не слідувати. При ворожінні людина отримує певну інформацію, рада, підказку – він може слідувати їм чи ні, або слідувати частково. У нього в руках з’являється інструмент для прийняття нових рішень у життя і долю.
Просте ж передбачення подій – «буде»,» як правило, неефективно і проводиться або шарлатанами, або початківцями майстрами. Передбачення майбутнього не рекомендується без аналізу сьогодення і, можливо, минулого.
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 739.
Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 115.