Відмінності між версіями «Феник»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
(не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Феник2.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Феник2.jpg |x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Феник3.jpg |x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Феник3.jpg |x140px]] | ||
− | + | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
|} | |} | ||
Поточна версія на 23:44, 1 січня 2014
Феник, -ка, м. Мелкая монета, грошъ. Не варт за зломаний феник. Фр. Пр. 139. Витратив вм сі феника. Фр. Пр. 193.
Сучасні словники
- Монета - грошовий знак, виготовлений з металу або іншого матеріалу певної форми, ваги і гідності. Крім повноцінних монет випускаються розмінні, колекційні, пам'ятні та інвестиційні монети. Найчастіше монети виготовляються з металу методом карбування і мають форму правильного кола.
- Слово «монета» запозичене з польської мови в Петровську епоху. Польське «moneta» запозичене з латинської мови «moneta» - монета, монетний двір, який застерігає. Moneta - епітет Юнони: найдавніший монетний двір Риму перебував при храмі Юнони Монети (Iuno Moneta) [1]. Moneta - похідне від дієслова moneo, monere «застерігати».
Ілюстрації
|
Див. також
- [1].
- Стародавні греки приписували винахід монети героям своїх міфів , римляни - богам Янусові або Сатурну . Згідно з їх поглядами, найдавніші монети з головою дволикого бога і носом корабля ( ростра ) вибив Янус на честь бога часу Сатурна , який приплив до Італії з острова Крит на кораблі. Саме слово « монета » в перекладі з латині означає « яка застерігає » або « радниця ». Такий титул мала римська богиня Юнона - дружина громовержця Юпітера. Вважалося , що вона неодноразово попереджала римлян про землетруси і нападах ворогів. На римському Капітолії біля храму Юнони Монети розміщувалися майстерні , де карбувалися і відливалися металеві гроші. Від того ж латинського кореня сталося слово « мантія » - символ « вказівки / предрешения » долі людини суддями. У деяких країнах в судах в мантію облачаються також прокурори і адвокати.
За місцем їх виготовлення продукція майстерень також отримала назву « монета », яке потім потрапило в більшість європейських мов. Геродот і деякі інші автори давнину писали про те , що перші монети були викарбувані в малоазійському державі Лідії . У наш час точно встановлено , що найдавніші монети з'явилися саме там близько 685 року до н. е. . , за царя Ардіс [ 3 ] . Виготовлялися вони з електрума - природного сплаву срібла і золота. На одній стороні монети стоїть проба , на іншій - голова ассірійського лева. Через кілька десятиліть монети почали виготовляти в грецькому місті Егіна . Вони карбувалися з срібла і відрізнялися за формою від лидийских . Припускають , що в Егіна монета була винайдена хоча і пізніше , але незалежно [джерело не вказано 253 дні] від Лідії . З Лідії та Егіни монети швидко поширилися по всій Греції , її колоніям , і далі в Ірані. Потім вони з'явилися і у римлян і у багатьох варварських племен. Самостійно монети були винайдені в Індії та Китаї. Причому в Китаї перші монети з бронзи відливалися ще в XII столітті до н . е. , але вони мали лише регіональне значення . І тільки лідійський цар Крез ( 561-546 до н. Е. . ) , Син Аліатт встановив стандарт чистоти металу ( 98 % золота або срібла) і гербову царську друк на лицьовій стороні ( голова лева і бика ) . Ця офіційна печатка гарантувала якість царської монети. Швидке поширення монет пов'язано із зручністю їх зберігання , дроблення і з'єднання , відносно великий вартістю при невеликій вазі і об'ємі , що дуже зручно для обміну . Відомі періоди в історії окремих країн , коли використання монет з тих чи інших причин припинялося. Так , на Русі в XII- XIV століттях існував безмонетний період , так як приплив срібла за кордону вичерпався , а своїх срібних родовищ на Русі тоді не було.