Відмінності між версіями «Ведмедиха»
м |
Кулик (обговорення • внесок) |
||
(не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ведмедиха, -хи, ведмедиця, -ці, '''''ж. ''Самка медвѣдя. «''Дам, каже ведмедиха, тобі свого й покорму, дам ще ведмежого сина тобі на послугу, да тілько не губи мене з світу.» ''Рудч. Ск. І. 134. | '''Ведмедиха, -хи, ведмедиця, -ці, '''''ж. ''Самка медвѣдя. «''Дам, каже ведмедиха, тобі свого й покорму, дам ще ведмежого сина тобі на послугу, да тілько не губи мене з світу.» ''Рудч. Ск. І. 134. | ||
+ | |||
+ | ==Наукові відомості== | ||
+ | [http://www.npp-synevyr.net.ua/page22.html '''Ведмедиха'''] | ||
+ | Розмножується карпатський бурий ведмідь порівняно повільно. Самка ведмедя в Карпатах народжує раз на два роки. Перший приплід вона приносить на четвертому році життя. До того ж, приплід самка дає не щороку, а тільки через рік. Самці стають статевозрілими в кінці другого року життя. | ||
+ | |||
+ | Перші ознаки гону проявляються в кінці травня – на початку червня. Переслідування самок самцями на північно-східному макросхилі Карпат відбувається переважно в червні; зокрема це спостерігали 4 і 16 червня 1974 року, 20 і 25 червня 1975 року. Хоча, залежно від трофічних і метеорологічних факторів, період спарювання може наступати раніше або затримуватися на кілька днів. Вагітність самки триває 7 місяців. Молоді з'являються з другої половини грудня до середини січня (на південних схилах), і до початку лютого (на північних). У молодих самок, особливо у тих, що приносять приплід уперше, малята з'являються у лютому і навіть у першій половині березня. Новонароджені ведмежата важать 450 – 550 г. Молодих у приплоді буває 1, дуже рідко 2, бродячі самки приплід не приносять. Ведмежата народжуються сліпими, з коротким негустим світло-сірим волосяним покривом, більшість - з широкою білою смугою на шиї. Під час виходу з барлоги довжина ведмежат збільшується до 280 – 300 мм, вага до 1,5 кг. Прозрівають через 30 – 35 діб після народження. | ||
+ | |||
+ | В післябарліжний період ростуть швидше і до кінця вересня досягають ваги 20 кг і більше. Збільшення ваги відбувається і далі, до залягання в барліг, особливо у випадку урожаю букових горішків. Цьоголітки в листопаді – грудні, маючи вагу 35 – 40 кг, у залежності від кліматичних умов і врожайності основних і продуктивних кормів, залягають у барліг разом із матір'ю. | ||
+ | |||
+ | Ведмежата відразу після народження можуть важити 340 – 680 г. Лише після 22 днів життя у них відкриваються очі. Перші місяці малята живляться молоком матері. Тому так важливо, щоб доросла самка, що залягає в сплячку, перед тим спожила значну кількість корму і нагромадила достатньої кількості жиру. | ||
+ | |||
+ | Новонароджені ведмежата покидають барліг через 2 – 3 місяці. Важать вони вже по 10 кг. Молоком матері ведмежата годуються всю весну, восени досягають ваги 30 – 40 кг, залягають на зиму з дорослою самкою в один барліг. Протягом наступних від півтора року до 3 вони мандрують разом з ведмедицею. | ||
+ | |||
+ | Повного росту ведмідь досягає на 8 – 12 році свого життя. Живе ведмідь у природних умовах до 30 – 35 років, у неволі довше. | ||
+ | |||
+ | ==Харчування== | ||
+ | [http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%B4%D1%8C_%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B9 '''Ведмедиха'''] | ||
+ | Найтиповішими місцями життя бурого ведмедя є глухі ліси з буреломом, що перемежовуються з болотами, галявинами, водоймами. Під пологом лісу бурий ведмідь знаходить притулок, відкриті ділянки слугують йому місцями харчування. Велике значення для харчування ведмедів мають поля вівса. | ||
+ | |||
+ | Може ведмідь також і заходити в тундру та високогірні ліси; в Європі він віддає перевагу гірським лісам; в Північній Америці частіше зустрічається на відкритій місцевості — в тундрі, на альпійських луках, на узбережжі морів та великих озер. | ||
+ | |||
+ | Тримається ведмідь звичайно одинаком, самки — з ведмежатами різного віку. Самці та самки територіальні, індивідуальна ділянка в середньому має площу від 50 до 400 км² (в основному розмір залежить від концентрації харчових ресурсів), причому у самців ділянка у 6 —7 разів більша, ніж у самок. Кордони ділянки відмічаються запаховими відмітками та «задирами» — подряпинами на примітних деревах. Іноді ведмеді здійснюють сезонні кочівлі: так, в горах бурий ведмідь, починаючи з весни, харчується в долинах, де раніше сходить сніг, потім йде на альпійські луки, потім поступово спускається в лісовий пояс, де дозрівають ягоди та горіхи. | ||
+ | |||
+ | Влітку ведмідь влаштовується на відпочинок, лягаючи прямо на землю серед трави, чагарників, у моху, — тільки щоб місце було достатньо затишним та відокремленим. Восени ж ведмеді готують барліг для зимування. Але і в цьому випадку вони (особливо у південних частинах ареалу) можуть обмежуватись відкритим лігвом в густому ялиновому молодняку, біля великого дерева, або навіть на відкритій галявині, натягавши туди купу моху та ялинових гілок та склавши їх у вигляді велетенського гнізда. Часто барлоги розташовуються в ямах під захистом бурелому або коренів повалених дерев. | ||
+ | |||
+ | В деяких районах звірі риють глибокі барлоги в землі, а в горах займають печери та розщелини скель. Згори барліг заносить снігом, так що лишається тільки невеликий отвір для вентиляції, так зване «чоло». В сильні морози його краї вкриваються інеєм. Для барлогу ведмідь вибирає найбільш надійні, глухі куточки своєї території: наприклад, на острівці посеред великого болота. Сюди звір іноді приходить за кілька десятків кілометрів і, наближуючись, всіляко плутає сліди. Іноді у ведмедів трапляються улюблені місця зимівлі, куди вони збираються з великої території. Так, одного разу у Вологодській області (Росія) на ділянці близько 20 га було виявлено 12 барлогів. | ||
+ | |||
+ | Залежно від кліматичних та інших умов ведмеді знаходяться в барлогу з жовтня —листопада до березня —квітня, і навіть пізніше, тобто, приблизно, 5 —6 місяців. Довше всього в барлогу перебувають ведмедиці з новонародженими ведмежатами, менше за все — старі самці. В південних частинах ареалу з теплою та кормною зимою ведмеді можуть взагалі в сплячку на зиму не залягати. | ||
+ | |||
+ | Всупереч розповсюдженій думці, ведмеді в дійсну сплячку не впадають. Їхній стан правильніше назвати зимовим сном, тому що вони зберігають повну життєздатність, чутливість, у випадку небезпеки покидають барліг та, після блукань по лісу, займають новий. Однак звірі, що дрімають у барлозі, витрачають небагато енергії, існуючи винятково за рахунок накопиченого восени жиру: з нагуляної до зими кількості (до 180 кг) витрачається, в середньому, 80—90 кг. Зима для ведмедів тим більше важка, що їм важко ходити по глибокому снігу. | ||
+ | |||
+ | В деякі роки, через неврожай основних кормів, ведмеді не встигають восени достатньо вгодуватись, і взимку не залягають в сплячку. Через те вони стають бездомними «шатунами», і є дуже небезпечними для людини при зустрічі. | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
Рядок 7: | Рядок 40: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ведмедиха2.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ведмедиха2.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|8MJF26Xo}} | ||
+ | {{#ev:youtube|9XYhXN9CZcI}} | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Ве]] | [[Категорія:Ве]] |
Поточна версія на 07:44, 25 січня 2014
Ведмедиха, -хи, ведмедиця, -ці, ж. Самка медвѣдя. «Дам, каже ведмедиха, тобі свого й покорму, дам ще ведмежого сина тобі на послугу, да тілько не губи мене з світу.» Рудч. Ск. І. 134.
Наукові відомості
Ведмедиха Розмножується карпатський бурий ведмідь порівняно повільно. Самка ведмедя в Карпатах народжує раз на два роки. Перший приплід вона приносить на четвертому році життя. До того ж, приплід самка дає не щороку, а тільки через рік. Самці стають статевозрілими в кінці другого року життя.
Перші ознаки гону проявляються в кінці травня – на початку червня. Переслідування самок самцями на північно-східному макросхилі Карпат відбувається переважно в червні; зокрема це спостерігали 4 і 16 червня 1974 року, 20 і 25 червня 1975 року. Хоча, залежно від трофічних і метеорологічних факторів, період спарювання може наступати раніше або затримуватися на кілька днів. Вагітність самки триває 7 місяців. Молоді з'являються з другої половини грудня до середини січня (на південних схилах), і до початку лютого (на північних). У молодих самок, особливо у тих, що приносять приплід уперше, малята з'являються у лютому і навіть у першій половині березня. Новонароджені ведмежата важать 450 – 550 г. Молодих у приплоді буває 1, дуже рідко 2, бродячі самки приплід не приносять. Ведмежата народжуються сліпими, з коротким негустим світло-сірим волосяним покривом, більшість - з широкою білою смугою на шиї. Під час виходу з барлоги довжина ведмежат збільшується до 280 – 300 мм, вага до 1,5 кг. Прозрівають через 30 – 35 діб після народження.
В післябарліжний період ростуть швидше і до кінця вересня досягають ваги 20 кг і більше. Збільшення ваги відбувається і далі, до залягання в барліг, особливо у випадку урожаю букових горішків. Цьоголітки в листопаді – грудні, маючи вагу 35 – 40 кг, у залежності від кліматичних умов і врожайності основних і продуктивних кормів, залягають у барліг разом із матір'ю.
Ведмежата відразу після народження можуть важити 340 – 680 г. Лише після 22 днів життя у них відкриваються очі. Перші місяці малята живляться молоком матері. Тому так важливо, щоб доросла самка, що залягає в сплячку, перед тим спожила значну кількість корму і нагромадила достатньої кількості жиру.
Новонароджені ведмежата покидають барліг через 2 – 3 місяці. Важать вони вже по 10 кг. Молоком матері ведмежата годуються всю весну, восени досягають ваги 30 – 40 кг, залягають на зиму з дорослою самкою в один барліг. Протягом наступних від півтора року до 3 вони мандрують разом з ведмедицею.
Повного росту ведмідь досягає на 8 – 12 році свого життя. Живе ведмідь у природних умовах до 30 – 35 років, у неволі довше.
Харчування
Ведмедиха Найтиповішими місцями життя бурого ведмедя є глухі ліси з буреломом, що перемежовуються з болотами, галявинами, водоймами. Під пологом лісу бурий ведмідь знаходить притулок, відкриті ділянки слугують йому місцями харчування. Велике значення для харчування ведмедів мають поля вівса.
Може ведмідь також і заходити в тундру та високогірні ліси; в Європі він віддає перевагу гірським лісам; в Північній Америці частіше зустрічається на відкритій місцевості — в тундрі, на альпійських луках, на узбережжі морів та великих озер.
Тримається ведмідь звичайно одинаком, самки — з ведмежатами різного віку. Самці та самки територіальні, індивідуальна ділянка в середньому має площу від 50 до 400 км² (в основному розмір залежить від концентрації харчових ресурсів), причому у самців ділянка у 6 —7 разів більша, ніж у самок. Кордони ділянки відмічаються запаховими відмітками та «задирами» — подряпинами на примітних деревах. Іноді ведмеді здійснюють сезонні кочівлі: так, в горах бурий ведмідь, починаючи з весни, харчується в долинах, де раніше сходить сніг, потім йде на альпійські луки, потім поступово спускається в лісовий пояс, де дозрівають ягоди та горіхи.
Влітку ведмідь влаштовується на відпочинок, лягаючи прямо на землю серед трави, чагарників, у моху, — тільки щоб місце було достатньо затишним та відокремленим. Восени ж ведмеді готують барліг для зимування. Але і в цьому випадку вони (особливо у південних частинах ареалу) можуть обмежуватись відкритим лігвом в густому ялиновому молодняку, біля великого дерева, або навіть на відкритій галявині, натягавши туди купу моху та ялинових гілок та склавши їх у вигляді велетенського гнізда. Часто барлоги розташовуються в ямах під захистом бурелому або коренів повалених дерев.
В деяких районах звірі риють глибокі барлоги в землі, а в горах займають печери та розщелини скель. Згори барліг заносить снігом, так що лишається тільки невеликий отвір для вентиляції, так зване «чоло». В сильні морози його краї вкриваються інеєм. Для барлогу ведмідь вибирає найбільш надійні, глухі куточки своєї території: наприклад, на острівці посеред великого болота. Сюди звір іноді приходить за кілька десятків кілометрів і, наближуючись, всіляко плутає сліди. Іноді у ведмедів трапляються улюблені місця зимівлі, куди вони збираються з великої території. Так, одного разу у Вологодській області (Росія) на ділянці близько 20 га було виявлено 12 барлогів.
Залежно від кліматичних та інших умов ведмеді знаходяться в барлогу з жовтня —листопада до березня —квітня, і навіть пізніше, тобто, приблизно, 5 —6 місяців. Довше всього в барлогу перебувають ведмедиці з новонародженими ведмежатами, менше за все — старі самці. В південних частинах ареалу з теплою та кормною зимою ведмеді можуть взагалі в сплячку на зиму не залягати.
Всупереч розповсюдженій думці, ведмеді в дійсну сплячку не впадають. Їхній стан правильніше назвати зимовим сном, тому що вони зберігають повну життєздатність, чутливість, у випадку небезпеки покидають барліг та, після блукань по лісу, займають новий. Однак звірі, що дрімають у барлозі, витрачають небагато енергії, існуючи винятково за рахунок накопиченого восени жиру: з нагуляної до зими кількості (до 180 кг) витрачається, в середньому, 80—90 кг. Зима для ведмедів тим більше важка, що їм важко ходити по глибокому снігу.
В деякі роки, через неврожай основних кормів, ведмеді не встигають восени достатньо вгодуватись, і взимку не залягають в сплячку. Через те вони стають бездомними «шатунами», і є дуже небезпечними для людини при зустрічі.