Відмінності між версіями «Водильця»

Поточна версія на 16:54, 22 березня 2026

Водильця, -лець, с. мн. Удила. А поводи все реміннії, а водильця все залізнії. Рк. Макс.

ВОДИЛЬЦЯ (вудила) - частина кінської збруї, металевий стрижень, який вкладають у рот коню для керування ним. Являють собою залізні стрижні, поєднані один із одним, що кріпляться до ременів вуздечки і вставляються до рота коня. До кілець вудил верхових коней приєднуються поводи, упряжних — віжки. ТИПИ ВУДИЛ Окрім матеріалу виготовлення вудила різняться формою та розміром металевих стрижнів. Вони можуть бути більш широкими або вузькими; суцільнолитими, гранованими, плетеними; складатися з двох або трьох частин. Найбільш м'якими вважаються широкі та гладкі вудила. Крім того, вирізняють:

Трензель або власне вудила — найбільш поширена конструкція, що складається з двох металевих стрижнів та двох кілець, за допомогою яких вона кріпиться до щічних ременів вуздечки; Мундштук — вудила з боковими «щічками», які посилюють вплив на рот коня. Також мають мундштуковий ланцюжок, який охоплює нижню щелепу ззовні та більш щільно притискає конструкцію до голови. Мундштуки вставляють в рот коня додатково до звичайних вудил, окремо не використовують. За рахунок сильного впливу вони загалом вважаються «жорсткими», тому не використовуються при звичайній їзді, їх застосовують у виїздці; Пелям (від нім. Pelham) — перехідна форма між трензелем та мундштуком, одночасно заміняє обидві конструкції

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання