Відмінності між версіями «Яблуня»
(→Зовнішні посилання) |
Лілія (обговорення • внесок) (→Ілюстрації) |
||
(не показана одна проміжна версія 3 учасників) | |||
Рядок 4: | Рядок 4: | ||
Рід рослин — дрібних листяних дерев і чагарників родини розових. | Рід рослин — дрібних листяних дерев і чагарників родини розових. | ||
Яблуня - найпоширеніша плодова культура в Україні. Це обумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами для її вирощування, надзвичайної цінністю плодів і тривалим терміном їх зберігання.Свіжі яблука містять цукру (в основному легкозасвоювані глюкозу і фруктозу), органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну), вітаміни (С, В1, В2, В6, В9, РР, Р), провітамін А (каротин), дубильні і пектинові речовини , ефірні олії, макро-і мікроелементи. | Яблуня - найпоширеніша плодова культура в Україні. Це обумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами для її вирощування, надзвичайної цінністю плодів і тривалим терміном їх зберігання.Свіжі яблука містять цукру (в основному легкозасвоювані глюкозу і фруктозу), органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну), вітаміни (С, В1, В2, В6, В9, РР, Р), провітамін А (каротин), дубильні і пектинові речовини , ефірні олії, макро-і мікроелементи. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | '''Я́БЛУНЯ''', і, жін. Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми. Серед двору гілляста яблуня стояла (Марко Вовчок, I, 1955, 259); Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело (Михайло Стельмах, II, 1962, 144). | ||
+ | ♦ Недалеко відкотиться яблучко (яблуко) від яблуні | ||
+ | |||
+ | == Цікаві факти == | ||
+ | |||
+ | Найдавніші фрукти — яблука та груші. В усі часи люди цінували фрукти. Ревниво оберігались плодові насадження, а садівники вважались особливо обдарованими людьми. Ось декілька прикладів. Давньоримський поет Вергілій навчав своїх учнів не тільки віршоскладанню, але й догляду за плодовими деревами. В XVI ст. в деяких країнах людям, спійманим в рубці плодових дерев, відрубували праву руку. В 1636 році князь Август саксонський видав закон, за яким кожній парі наречених потрібно було посадити фруктове дерево. Відомостей, які точно встановлюють час зародження культурних яблунь і груш, на жаль, не існує. На думку спеціалістів, турботу про яблуні і груші, як про культурні рослини, люди почали виявляти ще 5 тисяч років тому, в епоху неоліту. Цікаво, що на американському континенті до приходу туди європейців не знали культури яблуні та груші. Вони були завезені в Новий світ у XVIст.Садівництво на Русі, як і в Західній Європі, було пов’язано з діяльністю монастирів. В літописах, які збереглися, особливо прославляється яблуневий сад при Києво-Печерському монастирі, закладений в дні князівства Ярослава Мудрого в 1051 році.У XV ст. яблуні і груші отримали широке розповсюдження і в більш північних районах Русі. За описаннями мандрівників, які відвідували Велике князівство Московське в XV ст., Москва була оточена садами, в яких росли яблуні, груші, вишні, сливи, смородина.При Петрі І приділялась велика увага озелененню нової столиці — Санкт-Петербурга. Закладались плодові розсадники і, перед усім, розсадники культурних сортів яблуні не тільки вітчизняного походження, але і виписаних із Західної Європи, а також із Швеції. Так було при заснуванні літнього саду в 1705 році і при організації Аптекарського саду в 1714 році.Нині яблуні і груші поширені в усіх країнах помірних поясів північної і південної півкулі. Площа яблуневих і груше-вих садів у світі перевищує 4 мільйони гектар. Найбільші площі їх — у США, Росії, Україні, Німеччині, Канаді, Вели- кобританії, Франції, Італії. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблуня.jpg]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблуня.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:280px-Яблоня_Lob.jpg]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:280px-Яблоня_Lob.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблучка.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Яблука.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|6l9vrmHhsl4}} | ||
+ | {{#ev:youtube|bIGXmFTLSLs}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Рядок 20: | Рядок 30: | ||
Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989. | Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989. | ||
− | + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 619. | |
− | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | ==Зовнішні посилання== |
− | [[Категорія:Яб]] | + | *http://uk.wikipedia.org/wiki/Яблуня |
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
+ | [[Категорія:Яб]] |
Поточна версія на 18:29, 20 грудня 2014
Я́блуня, -ні, ж. Яблоня. Яка щеп, така яблуня. Ном. № 7142. Ум. Я́блунька. Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку. Шевч. 693.
Сучасні словники
Я́блуня (лат. Malus) — рід листопадних дерев і кущів сімейства Розові з кулеподібними солодкими чи кисло-солодкими плодами. Рід рослин — дрібних листяних дерев і чагарників родини розових. Яблуня - найпоширеніша плодова культура в Україні. Це обумовлено сприятливими грунтово-кліматичними умовами для її вирощування, надзвичайної цінністю плодів і тривалим терміном їх зберігання.Свіжі яблука містять цукру (в основному легкозасвоювані глюкозу і фруктозу), органічні кислоти (яблучну, лимонну, винну), вітаміни (С, В1, В2, В6, В9, РР, Р), провітамін А (каротин), дубильні і пектинові речовини , ефірні олії, макро-і мікроелементи.
Я́БЛУНЯ, і, жін. Садове й лісове фруктове дерево родини розових з плодами перев. кулястої форми. Серед двору гілляста яблуня стояла (Марко Вовчок, I, 1955, 259); Цвіли яблуні; тихе повітря дихало чудовими пахощами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Під склепінням черемхи й дикої яблуні глибоко дихало лісове джерело (Михайло Стельмах, II, 1962, 144).
♦ Недалеко відкотиться яблучко (яблуко) від яблуні
Цікаві факти
Найдавніші фрукти — яблука та груші. В усі часи люди цінували фрукти. Ревниво оберігались плодові насадження, а садівники вважались особливо обдарованими людьми. Ось декілька прикладів. Давньоримський поет Вергілій навчав своїх учнів не тільки віршоскладанню, але й догляду за плодовими деревами. В XVI ст. в деяких країнах людям, спійманим в рубці плодових дерев, відрубували праву руку. В 1636 році князь Август саксонський видав закон, за яким кожній парі наречених потрібно було посадити фруктове дерево. Відомостей, які точно встановлюють час зародження культурних яблунь і груш, на жаль, не існує. На думку спеціалістів, турботу про яблуні і груші, як про культурні рослини, люди почали виявляти ще 5 тисяч років тому, в епоху неоліту. Цікаво, що на американському континенті до приходу туди європейців не знали культури яблуні та груші. Вони були завезені в Новий світ у XVIст.Садівництво на Русі, як і в Західній Європі, було пов’язано з діяльністю монастирів. В літописах, які збереглися, особливо прославляється яблуневий сад при Києво-Печерському монастирі, закладений в дні князівства Ярослава Мудрого в 1051 році.У XV ст. яблуні і груші отримали широке розповсюдження і в більш північних районах Русі. За описаннями мандрівників, які відвідували Велике князівство Московське в XV ст., Москва була оточена садами, в яких росли яблуні, груші, вишні, сливи, смородина.При Петрі І приділялась велика увага озелененню нової столиці — Санкт-Петербурга. Закладались плодові розсадники і, перед усім, розсадники культурних сортів яблуні не тільки вітчизняного походження, але і виписаних із Західної Європи, а також із Швеції. Так було при заснуванні літнього саду в 1705 році і при організації Аптекарського саду в 1714 році.Нині яблуні і груші поширені в усіх країнах помірних поясів північної і південної півкулі. Площа яблуневих і груше-вих садів у світі перевищує 4 мільйони гектар. Найбільші площі їх — у США, Росії, Україні, Німеччині, Канаді, Вели- кобританії, Франції, Італії.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 619.