Відмінності між версіями «Властиво»
(Створена сторінка: '''Властиво, '''''нар. ''1) Свойственно. Желех. 2) '''= Власне. ''' Категорія:Вл) |
(→Медіа) |
||
| (не показані 7 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Властиво, '''''нар. ''1) Свойственно. Желех. 2) '''= Власне. ''' | '''Властиво, '''''нар. ''1) Свойственно. Желех. 2) '''= Власне. ''' | ||
[[Категорія:Вл]] | [[Категорія:Вл]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/vlastyvo Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)]=== | ||
| + | |||
| + | ВЛАСТИВО. | ||
| + | |||
| + | 1. присудк. сл. Характерно для кого-, чого-небудь. — Кришка мені зараз чи ні?.. Ні! Я дуже молодий, і мені властиво більш думати про смерть ворога (Олександр Довженко, I, 1958, 311); Основу народного доходу Росії становила не промисловість, як це властиво високорозвиненим країнам, а сільське господарство (Економічна географія СРСР, 1957, 5). | ||
| + | |||
| + | 2. вставн. сл. Те саме, що власне 1. За домом ріс парк, який, властиво, тільки й робив нам осінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 247); В панському будинку світилося три вікна. Властиво, два вікна, а між ними шкляні двері, що виходили на веранду (Гнат Хоткевич, I, 1966, 118). | ||
| + | |||
| + | 3. част. Те саме, що власне 2. — Хто властиво позволив собі змістифікувати вас таким нечуваним способом? (Іван Франко, III, 1950, 248). | ||
| + | |||
| + | ''Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 703.'' | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|XLsM85XLfYU}} | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні покликання== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/vlastyvo Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)]=== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 07:55, 14 квітня 2023
Властиво, нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = Власне.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)
ВЛАСТИВО.
1. присудк. сл. Характерно для кого-, чого-небудь. — Кришка мені зараз чи ні?.. Ні! Я дуже молодий, і мені властиво більш думати про смерть ворога (Олександр Довженко, I, 1958, 311); Основу народного доходу Росії становила не промисловість, як це властиво високорозвиненим країнам, а сільське господарство (Економічна географія СРСР, 1957, 5).
2. вставн. сл. Те саме, що власне 1. За домом ріс парк, який, властиво, тільки й робив нам осінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 247); В панському будинку світилося три вікна. Властиво, два вікна, а між ними шкляні двері, що виходили на веранду (Гнат Хоткевич, I, 1966, 118).
3. част. Те саме, що власне 2. — Хто властиво позволив собі змістифікувати вас таким нечуваним способом? (Іван Франко, III, 1950, 248).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 703.
Медіа
Джерела та література
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
