Відмінності між версіями «Ґіцкатися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Коминар (обговорення • внесок) |
|||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
'''Ґіцкатися, -каюся, -єшся, '''''гл. '''''= Лоскотатися. '''Вх. Уг. 235. | '''Ґіцкатися, -каюся, -єшся, '''''гл. '''''= Лоскотатися. '''Вх. Уг. 235. | ||
| − | + | [[Файл:102690605 1.gif|міні]] | |
| − | + | [[Файл:1273389126 5.20090505105856..jpg|міні]] | |
| − | [ | + | [[Файл:Ticklish2 (1).jpg|міні]] |
[[Категорія:Ґі]] | [[Категорія:Ґі]] | ||
| Рядок 13: | Рядок 10: | ||
// безос. Про відчуття лоскотного подразнення де-небудь. Очі в неї, голосок — аж в душі лоскочеться... (Павло Тичина, Комунізму далі.., 1961, 44). | // безос. Про відчуття лоскотного подразнення де-небудь. Очі в неї, голосок — аж в душі лоскочеться... (Павло Тичина, Комунізму далі.., 1961, 44). | ||
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 549. | + | '''Ґіцкатися''' д. лискотати; (нерви) збуджувати, (самолюбство) тішити, підігрівати. |
| − | + | ||
| + | ==Джерела== | ||
| + | 1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 549. | ||
| + | |||
| + | 2.http://sum.in.ua/p/4/549/1 | ||
| + | |||
| + | 3.[http://hohlopedia.org.ua/slovnyk_synonimiv_karavanskogo/page/loskotaty.11275] | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | [[Файл:Lordik bo t'sya loskotu ^ ^.720.mp4|міні]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
Поточна версія на 20:20, 2 грудня 2014
Ґіцкатися, -каюся, -єшся, гл. = Лоскотатися. Вх. Уг. 235.
.jpg)
Сучасні словники
ЛОСКОТАТИСЯ, очуся, очешся, недок., розм. Лоскотати один одного. Ось і хлопці.. Підбігають, здоровкаються, щипаються, лоскочуться... (Панас Мирний, І, 1954, 217); // безос. Про відчуття лоскотного подразнення де-небудь. Очі в неї, голосок — аж в душі лоскочеться... (Павло Тичина, Комунізму далі.., 1961, 44).
Ґіцкатися д. лискотати; (нерви) збуджувати, (самолюбство) тішити, підігрівати.
Джерела
1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 549.
3.[1]
