Відмінності між версіями «Бразилія»

Поточна версія на 22:14, 12 грудня 2016

Бразилія, -лії, ж. Родъ цвѣтка. См. Бразолі. По під гору високую росте бразилія. Гол. ІІ. 734. Відкрити головне меню

РедагуватиСпостерігати за цією сторінкоюЧитати іншою мовою Бразилія Держава в Південній Америці Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Бразилія (значення). Федеративна Республіка Бразилія República Federativa do Brasil

Прапор Герб Девіз: Ordem e Progresso (порт. «Порядок та прогрес») Гімн: Національний гімн Бразилії

Розташування Бразилії Столиця Бразиліа 15°45′ пд. ш. 47°57′ зх. д. / 15.750° пд. ш. 47.950° зх. д. Найбільше місто Сан-Паулу Офіційні мови Португальська Державний устрій Федеративна республіка

- Президент	Мішел Темер
- Віце-президент	Ніхто

Незалежність від Португалії

- Проголошена	7 вересня 1822 
- Визнана	29 серпня 1825 
- Республіка	15 листопада 1889 

Площа

- Загалом	8 515 767 км² (5-та)
- Води (%)	0,65

Населення

- оцінка 2011 р.	192 376 496 (5-та)
- перепис 2013 р.	201,032,714
- Густота	23,7/км² (192-га)

ВВП (ПКС) 2011 р., оцінка

- Повний	2,294 трлн. дол. (7-та)
- На душу населення	$11.769 (75-ма)

ІРЛП (2011) 0,718[1] (високий) (84-та) Валюта Реал (BRL) Часовий пояс (UTCвід −2 до −5, офіц.: −3) Домен інтернету .br Телефонний код +55 Брази́лія[2] (порт. Brasil МФА: [bɾaˈziu̯]; в Класифікації країн світу від 2014 зазначена як Бразілія[3]), офіційно Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія[2] — держава в Південній Америці, що межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гаяною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном. Площа — 8 511 965 км², столиця — місто Бразиліа.

Вважається, що назва країни походить з назви деревини пау-бразіл, яка експортувалася звідси в колоніальні часи. За іншою версією на назву відкритої португальцями землі була перенесена назва легендарного острова Бразіл (останній, щоправда, розміщували набагато північніше, проте можливо, зіграла роль співзвучність назви острова і згаданої деревини). Маючи величезні земельні ресурси та запаси корисних копалин, Бразилія має найсильнішу економіку в Латинській Америці та є одним з головних експортерів сільськогосподарської продукції у світі.

Значний вплив на культуру країни справила Португалія, колонією якої була Бразилія, і через це офіційною і практично єдиною розмовною мовою країни є португальська. За віросповіданням більшість бразильців — католики, що робить Бразилію країною з найбільшим католицьким населенням у світі. Національна збірна з футболу вважається найсильнішою, оскільки є п'ятиразовим чемпіоном світу.

З 12 червня по 13 липня 2014 в Бразилії був проведений Чемпіонат світу з футболу 2014. Також в Ріо-де-Жанейро відбулись Літні Олімпійські ігри 2016.

Історія Редагувати

Докладніше: Історія Бразилії

Одна з перших карт Бразилії, складена португальськими дослідниками у 1519 році. Перші люди з'явилися на території Бразилії, за різними теоріями, між 50 тис. і 6 тис. років до н. е. Рівень розвитку не був високим, населення Бразилії залишалося на стадії неоліту та вело напівкочовий спосіб життя до відкриття португальською експедицією на чолі з Педру Альварісом Кабралом в 1500. Протягом наступних трьох століть ця територія була населена португальцями і стала важливим експортером спочатку декоративних порід деревини, потім цукрової тростини, кави і, нарешті, золота. Важливим джерелом трудових ресурсів були раби, спочатку з-поміж поневолених індіанців, а після 1550 року переважно з завезених африканців. У 1808 році королева Португалії Марія I і принц-регент, майбутній король Португалії Жуан VI, рятуючись від армій Наполеона що наступали, разом з королівським сімейством, дворянством і урядом перемістилися до Ріо-де-Жанейро, адміністративного центру Бразилії. У цьому переїзді брав участь і британський уряд, який добився для себе привілеїв у торгівлі та різними засобами зберігав їх протягом довгого часу.

Хоча Жуан VI повернувся до Португалії в 1821, під час свого правління у Ріо-де-Жанейро він підняв статус Бразилії до королівства, рівного Португалії. Принц-регент Педру (у майбутньому імператор Бразилії Педру I та король Португалії Педру IV) проголосив незалежність 7 вересня 1822 року, засновуючи незалежну Бразильську імперію. Оскільки корона залишилася в руках дому Браганса, цей акт скоріше був розділом Португальського королівства на дві частини, ніж рухом за незалежність, який протікав приблизно у той же час на решті території Америки.

Салвадор — третє за населенням місто Бразилії та столиця колоніальної Бразилії до 1763 року. Бразильська імперія теоретично була досить демократичною системою, хоча на практиці імператор мав значну владу. Першим імператором був Педру I, який правив з 1822 по 1831 роки, коли він зрікся престолу через складну ситуацію та сильні сепаратистські рухи в країні. Але імперія була знову об'єднана під владою його сина, імператора Педру II. Рабство було скасовано в 1888 році у «Золотому законі», затвердженому принцесою Ізабеллою за час відсутності імператора. Цей крок та інтенсивна імміграція з Європи створили підставу для індустріалізації. В останні роки свого існування імперія занурилася в глибоку політичну та військову кризу. В результаті, щоб уникнути громадянської війни, Педру II 15 листопада 1889 відмовився від трону, після чого була проголошена федеративна республіка (офіційно «Республіка Сполучених Штатів Бразилії»), першим президентом якої став фельдмаршал Деодору да Фонсека.

Проголошення незалежності Бразилії Педру I. Робота Р. Моро У кінці 19-го — на початку 20-го століття до Бразилії переїхали понад 5 мільйонів європейських і азіатських (особливо японських) іммігрантів. У цей період значно піднялася бразильська промисловість, відчутно розвинулися її внутрішні райони. Бразильська демократія тричі переривалася диктатурами — у 1930–1934 і 1937—1945, під владою Жетуліо Варгаса, і 1964—1985, під владою ряду генералів, призначених армією за допомогою США. Починаючи з 1985 року Бразилія розглядається як демократія під владою виборного президента. Цей статус був підтверджений на референдумі 1993 року, коли більшість виборців обирали між президентською та парламентською системами, а також вирішили не відновлювати конституційну монархію.

Ключова особливість демократії в сучасній Бразилії — існування яскравого і активного громадянського суспільства. Суспільні організації активно борються за права людини, рівність статей та економічну справедливість.

Географія

Адміністративний поділ

Політична система Редагувати

Уряд Редагувати Докладніше: Політичний устрій Бразилії Наразі у Бразилії діє сьома конституція, прийнята в 1988 році, після падіння військової диктатури у 1985 році. Згідно з цією конституцією, Бразилія є федеративною президентською представницькою республікою, де президент є як главою держави, так і главою уряду.

Столицею Бразилії є місто Бразиліа. Адміністративна структура країни — федерація, проте Бразилія включає муніципалітети як автономні політичні об'єкти, що робить федерацію потрійною: тобто Союз, штати і муніципалітети.

Виконавча влада Союзу здійснюється урядом, очоленим президентом, який обирається на чотирирічний термін і може бути переобраним ще на один термін. Крім президента обирається і віце-президент, а решта урядових посадовців назначається президентом.

Законодавча влада Союзу здійснюється двопалатним Національним Конгресом. Палата депутатів обирається кожні чотири роки за системою пропорційного голосування та пропорційного представлення штатів. Члени Федерального Сенату обираються на восьмирічний термін частинами кожні чотири роки. Звичайний законотворчий процес вимагає участі президента, який має право накласти вето на новий законопроект та має виняткову прерогативу ініціативи законодавства з певних питань. Додатково, якщо доречні і термінові обставини виправдовують цей крок, президент може випустити наказ, який має обов'язкову силу закону і вступає в силу негайно. Наказ президента зберігає свою силу до 120 днів, якщо не відмінюється Конгресом.

Один з важливих принципів політики — система багатопартійності як гарантія політичної свободи. Зараз у Національному Конгресі представлені 28 політичних партій (див. Політичні партії Бразилії). У Бразилії дуже звичайно переходити з однієї партії до іншої, тому розміри та вплив партій часто змінюються.

Судова влада Бразилії здійснюється федеральними судами, які представлені як у столиці, так і у всіх штатах. Крім того, штати мають власні суди, але з дещо іншою юрисдикцією.

Зовнішня політика Редагувати Докладніше: Зовнішня політика Бразилії Традиційно Бразилія була лідером в латиноамериканському суспільстві і грала важливу роль у системі колективної безпеки та економічній кооперації Західної півкулі. Зараз вона є членом Міжамериканського договору взаємної допомоги і член Організації американських держав. Недавно Бразилія почала надавати високий пріоритет відносинам зі своїми південноамериканськими сусідами і входить до складу Амазонського пакту, Асоціації латиноамериканської інтеграції і Меркосур. Разом з Аргентиною, Чилі і США, Бразилія — один з гарантів перуансько-еквадорського мирного процесу. Вона посилала солдат у складі військ ООН для збереження миру у Бельгійське Конго, Кіпр, Мозамбік, Анголу, Східний Тимор та Гаїті. У 2004—2005 роках Бразилія входила до складу Ради Безпеки ООН в дев'ятий раз.

Відкриті питання бразильської зовнішньої політики включають кілька неврегульованих ділянок кордону з Уругваєм, невизнані бразильські зони інтересів в Антарктиці, що перекриваються з британською та аргентинською зонами, спроби розширити морську економічну зону вздовж бразильських берегів, та спроби разом з Німеччиною, Японією та Індією стати постійними членами Ради Безпеки ООН.

Збройні сили Редагувати Докладніше: Збройні сили Бразилії

Бразилія має найбільші в Латинській Америці збройні сили, що з 1999 року поділяються на звичайні три роди військ. Повне число солдат становить 317 тис., які розподіляються приблизно на 200 тис. у Армії (сухопутних військах), та по 50 тис. у Військово-морському флоті та Військовій авіації. Чоловіки призиваються на службу в віці 19 років, хоча існує багато засобів відмовитися від служби — з 1,7 млн чоловіків, що щорічно досягають призовного віку, тільки 133 тис. призиваються до збройних сил. Чоловіки та жінки можуть служити добровольцями з віку у 18 років.

Фінансування збройних сил відносно ВВП дуже мале, та склало лише 9,9 млрд доларів США (1,1 % ВВП) в 2005 році. Це пояснюється відсутністю як зовнішніх, так і внутрішніх ворогів, та великим розміром Бразилії відносно сусідів. Зараз основними задачами збройних сил є охорона кордонів та просування економічного розвитку в Амазонії, боротьба з транспортом наркотиків з Андійського регіону та поліційні операції.

Економіка

Демографія

Суспільство Редагувати

Освіта Редагувати

Центральний корпус Федерального університету штату Парана, Куритиба. Традиційно Бразилія не мала доброї системи освіти, а до першої половини 20-го століття її основною продукцією була сільськогосподарська та добувна, що не вимагали високого рівня підготовки працівників. Проте, система освіти зараз швидко розвивається. Ще у 1980 році лише 80,9 % дітей у віці 7-14 років відвідували школи, а вже у 2000 році це значення досягло 96,4 %. У віці 15-17 років цей фактор зріс з 49,7 % до 83 %[8]. Рівень грамотності за той же період зріс з 75 % до 86.4 %[9][10]. Проте система освіти ще недосконала та ефект її покращення ще недостатньо помітний. Наприклад, середній рівень формальної освіти серед бразильського населення становить лише 6,2 роки (для порівняння у США — 12 років, а в сусідній Аргентині — 8), перш за все через низький рівень освіти у бідних районах.

За структурою освіта поділяється на кілька рівнів. Дошкільна освіта для дітей віком до 6 років є необов'язковою, але досить популярною, та включає всі базові елементи, необхідні для розвитку дитини: моторні, когнітивні та соціальні навички. Фундаментальна (шкільна) освіта є обов'язковою для дітей віком 6-14 років та складається з 9 класів, що мають мінімум 200 днів або 800 годин уроків на рік. Обов'язкова для всіх шкіл програма складається з португальської мови, історії, географії, фізики, біології та математики, інші предмети можуть бути додані залежно від школи. Після фундаментальної освіти йде середня освіта, що звичайно становить 3 роки, необхідна для того, щоб потрапити до вищого навчального закладу. Інколи середня освіта становить більше, до 5 років, особливо у випадках, коли вона включає професійну підготовку.

Вища освіта поділяється на дві частини. Перша закінчується здобуттям бакалаврського ступеня (graduação) та звичайно триває 4 роки. Для майбутніх викладачів необхідно прослухати однорічний курс лісенсіатури (licenciatura). 5-річні «професійні дипломи» видаються в інженерних, юридичних спеціальностях та ветеринарній медицині. У медицині навчання триває 6 років та може бути доповнене необов'язковою резидентурою (residência). В аспірантурі (pós-graduação) можливо здобути магістерський диплом, для якого необхідно прослухати 2 роки необхідних курсів та написати магістерську дисертацію (dissertação de mestrado). Для здобуття докторського ступеня необхідно прослухати 4 роки курсів, пройти кваліфікаційний екзамен, та написати докторську дисертацію (tese de doutorado). Звичайно також вимагається публікація результатів дисертації.

Засоби масової інформації Редагувати Індустрія засобів масової інформації Бразилії відрізняється високим рівнем концентрації. Хоча конституція забороняє володіння газет, радіостанцій та телестанцій в одному районі однією групою, на практиці ця заборона обходиться, та більшість ринку контролюється невеликим числом компаній.

Найбільша подібна компанія — Мережа Глобо (Rede Globo), яка володіє телеканалом Globo, що здійснює мовлення на всю країну, радіо CBN, журналом Época, інтернет-порталом Globo.com, газетою Globo та надає послуги кабельного телебачення. Наступна за розміром компанія — Південно-бразильська мережа телекомунікацій (Rede Brasil Sul de Telecomunicações абоRBS). Вона володіє телеканалом RBS, кількома радіостанціями (Gaúcha, Farroupilha, Atlântida тощо), газетою Zero Hora та порталом ClicRBS. RBS також ретранслює канал Globo у Південному регіоні. Проте, такі компанії викликають значну критику з боку деяких депутатів та громадських організацій через свій розмір.

Найпопулярнішим телеканалом Бразилії[11] є без сумніву Globo, який пропонує всі види програм та є найвідомішим виробником теленовел. Друге місце займає SBT (Sistema Brasileiro de Televisao), який майже дублює Globo, але з нижчими стандартами — показує старіші фільми, мексиканські, а не бразильські, теленовели тощо. За третє місце борються такі канали як Rede Band, TV Gazeta та Rede TV, які частіше показують жорстокі сцени, бідність, та інші сцени розраховані на найбідніше населення. Популярні тематичні канали включають TV Cultura (освітній канал штату Сан-Паулу), та MTV Brasil.

Найпопулярнішими газетами[11] є Globo (публікується у Ріо-де-Жанейро), O Estado de Sao Paulo (Сан-Паулу), Jornal do Brasil (Ріо-де-Жанейро), Folha de Sao Paulo (Сан-Паулу), Correio Braziliense (Бразиліа) та економічні Gazeta Mercantil і Valor Econômico. Серед журналів популярні щотижневі Veja, Época та IstoÉ.

Соціальні проблеми Редагувати

Фавела вночі. Згідно з Фундацією Жетуліо Варгаса, у 2006 році за межею бідності знаходилося 18,5 % населення, на 19,8 % менше, ніж на чотири роки раніше[12]. Значна бідність є значною мірою наслідком економічної нерівності, за коефіцієнтом Джині (мірою цієї нерівності) Бразилія займає одне з перших місць у світі.

Бідність дуже яскраво представлена у фавелах (favelas), тобто нетрях, розташованих у великих містах та найбідніших регіонах країни. Навіть не враховуючи фавели, існують значні відмінності у рівні економічного розвитку та добробуту між регіонами[13]. Тоді як Північно-східний регіон має найгірші економічні показники через низьке охоплення та якість суспільних послуг та поширену корупцію, багато міст на Півдні і Південному сході мають соціально-економічні стандарти, порівняні зі стандартами найрозвиненіших країн світу[14].

Уряд Луїза Інасіу Лули да Сілви прикладає багато зусиль для поліпшення ситуації, що здійснюється за допомогою програми «Фомі Зеро» (Fome Zero — «нульовий голод»). Наприклад, частиною цієї програми є «Болса фаміліа» (Bolsa Família — «сімейна стипендія»), програма соціальної допомоги найбіднішим шарам населення за умовами здобуття освіти та вакцинації.

Культура Бразилії Редагувати

Культура Бразилії перш за все походить від культури Португалії. Португальські колоністи та іммігранти принесли католицьку віру, португальську мову і багато традицій, які все ще мають значний вплив на сучасну бразильську культуру. Як багатонаціональна країна, на її культуру також чинили свій вплив інші народи. Американські індіанці значно вплинули на кухню Бразилії та на її мову, а африканці, привезені як раби, в значній мірі вплинули на бразильську музику, танці, кухню. Італійські і німецькі іммігранти, які у великій кількості переселялися до Бразилії, також чинили значний вплив на різні аспекти життя, але їх вплив найсильніший на півдні країни.

Дивись також:

Бразильський карнавал Бразильська кухня Бразильська література Бразильська музика Бразильське кіно Бразильські свята Релігія Редагувати

Статуя Христа-Спасителя на горі Корковаду висотою 38 м в Ріо-де-Жанейро, одна з найвизначніших пам'яток Бразилії Згідно з переписом Бразильського інституту географії та статистики (IBGE[15]):

73,6 % населення — католики (близько 126 млн). 15,4 % — протестанти (близько 25 млн). 7.4 % населення вважають себе атеїстами або агностиками. 1,3 % — спіритуалісти. 1,8 % — прихильники інших релігій. У тому числі мормони (900 тис.), свідки Єгови (600 тис.), буддисти (215 тис.), сейсо-но-іє (151 тис.), іудаїсти (230 тис.) та мусульмани (27 тис.)[16]. 0.3 % — прихильники традиційних африканських релігій, таких як кандомбле, макуба та умбанда. Деякі сповідують суміш різних релігій, наприклад католицизму, кандомбле та індіанських релігій. Бразилія має найбільше число католиків у світі. Проте, число протестантів зараз зростає. Рахуючи їх разом з католиками, Бразилія займає друге місце за числом християн у світі після США. До 1970 року більшість бразильських протестантів належали до «традиційних церков», здебільшого це були лютерани, пресвітеріани і баптисти, але протягом останніх десятиліть значно зросли число п'ятидесятників та представників деяких інших концесій.

Іслам в Бразилії традиційно практикувався деякими африканськими рабами. Сьогодні, мусульманське населення в Бразилії складається здебільшого з арабських іммігрантів, хоча у іслам переходить і деяке число громадян не арабського походження.

Спорт Редагувати

Збірні Бразилії та Аргентини на кубку Конфедерації 2005 року Найпопулярніший вид спорту в Бразилії — футбол, країна знаменита на весь світ своїми гравцями, такими як Рональдо, Пеле, Жаржіньо, Рівеліно, Ромаріо, Зіко, Карлос Альберто, Рівалдо, Роберто Карлос, Гаррінча, Кака і Рональдіньо. Бразильська національна збірна ставала чемпіоном світу рекордні п'ять разів, а також перемагала у Кубку конфедерацій чотири рази: у 1997, 2005, 2009 та 2013 роках.

Бразилія також добилася успіхів в інших видах спорту, переважно волейболі, баскетболі, тенісі, гімнастиці і автоперегонах. Багато видів спорту зародилися в Бразилії, наприклад:

Пляжний футбол, створений на пляжах Ріо-де-Жанейро. Футволей, суміш футболу і волейболу, також на піску. Бразильське Джіу-джитсу, варіація японського дзюдо. Вале-тудо, вид боротьби. Капоейра, військове мистецтво африканської спадщини. Бірібол, водна варіація волейболу Див. також

Посилання й примітки

Посилання

Остання зміна зроблена 5 днів тому MobyBot Вікіпедія®

Вміст доступний на умовах CC BY-SA 3.0, якщо не вказано інше. КонфіденційністьСтаціонарний