Відмінності між версіями «Їздити»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показана одна проміжна версія ще одного учасника) | |||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|eTu2bBUgoYE}} | ||
| + | {{#ev:youtube|YRUIgM2ZA8o}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| Рядок 36: | Рядок 39: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут суспільства]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Із,Їз]] |
Поточна версія на 15:34, 13 квітня 2023
Ї́здити, -джу, -диш, гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. Ном. № 4615. У Київ їздить всякий год. Шевч. 463.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови
ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок.
1. Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді (Іван Котляревський, I, 1952, 110); Тут, у степу, не було вибитих колій — їздили не часто (Юрій Смолич, I, 1958, 45).
2. Бувати де-небудь, подорожувати, мандрувати, послугуючись якимись засобами пересування. Радив [лікар] трохи спочити та поїздити по світах. От я й їздив коло 3-х місяців (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 276); Старший лейтенант.. розшукує знайомі шляхи, переліски, балки, горби, де йому доводилось їздити (Олесь Гончар, III, 1959, 275); // Бувати в кого-небудь, відвідувати когось. Всі знали, що о. Хведор з о. Мойсеєм живуть душа в душу, дуже часто їздять один до одного в гості (Нечуй-Левицький, І, 1956, 116). ♦ Їздити [верхи] на кому; Їздити на чиєму горбові (горбі) — цілком підкорити когось своїй владі, використовувати в своїх інтересах. — Що ж вони живуть гарно? — Живуть та й годі... Горпина на йому верхи їздить (Панас Мирний, III, 1954, 237); [Андрій:] Тільки противно, що ти вічно на кому-небудь їздиш (Леся Українка, III, 1952, 721); Ледачий він був, усе на моїм горбі їздив (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 7).
Словник України
ї́здити – дієслово недоконаного виду
Ілюстрації
|
|
|
|
